0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
На щастя, море не зникло
Random
Увага, спойлер!
 
Мар’яна і Тарас Прохаськи потішили своїх малих і дорослих шанувальників новою книжкою про кротячу родину – із загадковою назвою «Куди зникло море». На щастя, зникло не саме море (хоча сучасна політична ситуація викличе у дорослих читачів саме таку асоціацію), а лише картина із морським пейзажем. Власне, цей твір прикрашав інтер’єр бару «Під дубом», і його господар Їжак дуже його цінував. Тож, наслідуючи Шерлока Голмса й використовуючи методи дедукції та стеження, за пошуки картини взялися Повз і Муркавка – наймолодші кротенята в родині, зайчишка Мартіна, а також їхні друзі – бобреня Загата й білочки Жужіка та Ержіка.
 
На відміну від першої книжки Прохаськів для дітей «Хто зробить сніг», яка не мала наскрізного сюжету, але спонукала замислитися над філософськими питаннями народження, дорослішання, життя і смерті, друга історія про кротів – динамічна, з закрученим детективним сюжетом і несподіваною розв’язкою. Однак не можна сказати, що це суто гостросюжетний детектив, адже в книжці є і друге дно – філософське, бо куди ж без нього Прохаськам!
 
З фабули відразу зрозуміло, що автори кротячої епопеї (а за словами Мар’яни Прохасько, вже є задум третьої книжки) добре розуміються на психології дітей і достовірно передають її через вчинки й характери своїх персонажів. Наприклад, у класичній ситуації «один удома» діти зазвичай намагаються спробувати щось раніше недозволене або ж наслідують якесь «доросле» заняття. Так само чинять і кротенята, які залишились самі на господарці, коли вся родина вирушила вирощувати виноград: «Повз запаював зелений чай з пелюстками жасмину для себе і для Муркавки. Муркавка варила каву для себе і для Повза. Мартіна пила молоко. Все точнісінько так, як вони бачили у тата з мамою. Але непорушно дотримуватися традиції їм вдалося лише кілька днів. Пити каву і зелений чай виявилося дуже-дуже по-дорослому».
 
Також залишені самі на себе Муркавка, Повз і Мартіна потрапляють в інші характерні для тинейджерів ситуації – «відриваються» на концерті Соні Садової; переживають страх, що Горностай може захопити їхній дім; у Грабовому лісі за рікою шукають пригод, які обертаються для них потраплянням у недобре товариство трьох «крутих» кабанчиків Ніф-Ніфа, Нуф-Нуфа і Наф-Нафа.
Добре, що автори не моралізують відкрито, не поділяють героїв на «білих» і «чорних», але через учинки персонажів показують причини і наслідки певних переступів, даючи змогу читачам самим роздумувати над тим, що добре, а що – погано. Наприклад, те, що кабаняча «банда» вкрала фініки з крамниці Німої Куниці чи залишила кротенят у біді, дуже сильно підважує довіру до неї. Тож коли зникає картина – звісно, Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф автоматично опиняються серед підозрюваних, хоч і не викрадали її. Також, попри те, що крадіжка – злочин, немає однобокого категоричного засудження злодія. Радше, є спроба зрозуміти мотиви і навіть пожаліти його (не відкриватимемо тут імені, щоб детектив не втратив своєї принади для тих, хто ще його не читав). Однак це не значить, що злочин може залишитися непокараним – і крадій на рік стає персоною нон-грата у Буковому лісі.
 
Відрадно, що об’єктом крадіжки стає саме картина, а не якась побутова річ. Це гарний привід говорити з читачами про мистецтво і його вплив на людину, її духовний світ та емоційний стан. Адже полотна можна передавати у спадок як родинну реліквію – так, як у Їжака – і це емоційно пов’язує цілі покоління! Можна колекціонувати картини, як Горностай, який заполонив ними свою нору, а сам живе поруч у шатрі, запрошуючи подорожніх помилуватися його колекцією і спільно порадіти красі. А можна (хоча не слід!) викрасти шедевр і мати лише для себе, милуватись потайки, сподіваючись, що це ощасливить.
 
Зауважу, що детективна історія Прохаськів для дітей із викраденням картини має книжку-«посестру» в литовській літературі, яка називається «Зникла картина». Цікаво, що її автор – Кястутіс Каспаравічус – водночас є й ілюстратором (загалом він проілюстрував близько півсотні книжок, частина з них – його власні). Так само повість «Куди зникло море» (як і «Хто зробить сніг») проілюструвала співавторка історій про кротенят Мар’яна Прохасько. За словами художниці, вона використала в ілюстраціях єдину і улюблену техніку, якою володіє – кольорові олівці й чорнило, іноді з вкрапленням гуаші. Проте саме легкість малюнку олівцем додає книжці особливого шарму. Надзвичайно сподобався малюнок на всю розгортку, де Муркавка злітає до зірок на небесній гойдалці. Цікаво, свідомо чи ні ілюстраторка намалювала зоряне небо, як у відомій картині Ван Гога «Зоряна ніч»? Дарма, що не олійними фарбами, але асоціації з видатним нідерландцем таки напрошуються.
Не менш цікаво провести паралелі між книжками «Зникла картина» й «Куди зникло море», адже за сюжетом литовської повісті, картину викрадають під час прийому, на який запрошені дуже достойні гості. В українських авторів мариністичний пейзаж теж зникає, коли в барі на концерт суперпопулярної співачки Соні Садової збирається чимало її відданих фанів. Щоправда, Каспаравічюс розгортає детективний сюжет довкола реальної картини «Сторожовий пес» нідерландського художника Паулюса Поттера. У Прохаськів автор мариністичного пейзажу залишається анонімним, єдине, що відомо – картина старовинна, бо перейшла Їжаку у спадок від прапрапрапрадіда. Тож можна закинути українським авторам, що вони не скористалися нагодою добавити культурологічну «родзинку» у свою повість, віддавши авторство Їжакової картини, наприклад, Іванові Трушу, який малював чудове море біля Балаклави.
 
Повість «Куди зникло море» композиційно струнка, не обтяжена надміру деталізованими описами чи не виписаними, «підвислими» сюжетними лініями. Мова персонажів – емоційна, часто пересіяна вигуками, приказками. І хоча здебільшого вона літературна, але до міри вкраплено й слівця з молодіжного сленгу (шугати, прикандичити, в шоці та ін.) Також автори зробили вдалий хід, подавши розв’язку детективної історії сконденсовано – у формі листа кротенят до батьків. А вже на «конверті» цього листа в кінці книжки читачі знайдуть QR-код, за яким можна завантажити сторінку і послухати альбом… Соні Садової (її пісні виконує Дана Винницька, а слова до них написали Софія Андрухович та Таня Малярчук). Отак героїня книжки «Куди зникло море» перекочувала зі сторінок у реальне життя, даючи початок музичному проекту Тараса і Мар’яни Прохаськів, Видавництва Старого Лева та гурту «Дагадана». Думаю, цей альбом додасть милим і кумедним кротенятам мегапопулярності.
 
Втім, своє визнання вони вже й так отримали – адже перша історія про кротячу родину «Хто зробить сніг», що вийшла торік, вже має дві престижні літературні нагороди – «Дитяча Книга Року BBC» і «ЛітАкцент року», а також потрапила до світового каталогу «Білі круки» ( The White Ravens). А друга історія «Куди зникло море» вже увійшла у двадцятку книг премії «Найкраща книга Форуму видавців-2014». Шанувальникам кротенят залишається лише чекати продовження їхніх пригод, які для українських дітей можуть стати аналогією чудової епопеї про Мумі-тролів пера видатної фінки Туве Янсон.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Ілларіон Павлюк презентує роман «Білий попіл» на фестивалі «Молоко» в Одесі
Пригоди «Книжки про сміття» у Вінниці, Харкові, Дніпрі та Запоріжжі
Добірка для літнього настрою: з якою книжкою засмагати і що дивитися
Вірш дня. Катерина Калитко
Графік роботи Старого Лева протягом 28-30 червня
Лариса Денисенко презентує книжку «Я і Конституція» для дітей у Харкові
stary_lev Стежити
1851 дописів 42039 читачів