«Мюнхгаузен»: правда є, але в кожного своя!
Кравцова Оксана
01.11.2017
«Що є правда? А що неправда? І де між ними різниця?» – говорить доктор Зіґмунд Фройд своєму останньому пацієнту барону Мюнхгаузену в однойменному графічному романі Флікса. Левову частку роботи для оформлення мистецької книги про всім відомого вигадника зробив ілюстратор Кіссель Бернд. Власне, створивши комікс «Мюнхгаузен. Правда про неправду», творчий тандем подбав про насолоду від читання та перегляду книги, а також у невимушеній формі змусив задуматися про одвічні людські цінності.
Пам’ятаю, у дитинстві пригоди славнозвісного барона захоплювали. Він дивував, приковував увагу, інтригував. Його вигадки змушували фантазувати, вірити у можливість дива. Дорослішання на противагу дитячості скеровує у бік пошуку істин. Хоча життя, мабуть, цього не надто хоче й щоразу наштовхує на сумніви щодо всього однозначного.
Грицько Чубай, який є одним із моїх улюблених поетів, писав:
А ніч попереду й позаду...Ми йдем. Вперед а чи назад?...Парадоксальна суть парадів,і замість правди — сто півправд.
Розпочинається оповідь фрагментом коміксу, вихопленим із середини. Це чудовий спосіб заінтригувати. Потім ми переносимося в Лондон 1939 року. На дах Букінгемського палацу приземляється дивак, котрий розмовляє німецькою й стверджує, що побував на Місяці. Королівські спецслужби хочуть дізнатися, хто він. Чоловік, який несповна розуму, чи феномен, чиї знання допоможуть англійцям у повітряній боротьбі з ворогом? Якраз у цей час в еміграції у столиці перебуває доктор Зіґмунд Фройд – єдина людина, що може вивести неочікуваного гостя на чисту воду…
Слідча кімната. На замовлення відомого австрійського психоаналітика туди приносять канапу, вино, сигари… Усе сприяє відвертій бесіді. Холоднокровне ставлення доктора перемішується з нотками іронії, але й (супроти військових) пронизане розумінням, намаганням зрозуміти свого незвичного пацієнта Еріха Бюрґера (барона Карла Фрідріха Гієроніма фон Мюнхгаузена), який стверджує, що він останній представник свого роду:
«– А що Ви робили на Місяці?– Збирав полуниці.– Годі! Годі брехати службовцям короля Англії!!!– Ш-ш! Чому, коли хтось розповідає про те, що на Місяці ростуть полуниці… Ми відразу починаємо переконувати його, що це неможливо… Замість того, щоб запитати себе, а чому задля нашої уваги він вдається до таких чудернацтв?»
Поступово перед нашими очима відкривається мандрівка життєвими подіями барона. У них важко повірити, але ми прагнемо розібратися з усім разом із доктором Фройдом. Дається це важко, бо Мюнхгаузен вельми переконливий. Діалоги героїв присмачені доволі повчальними думками:
«Насолоду від теперішнього не можна відчувати, якщо не розумієш його… а зрозуміти його можна, лише пізнавши минуле».Або:«Але чи атеїст ти, чи ні, видно лише на останній стометрівці. А на смертному ложі більшість однаково стає католиками».
Також між ними йдеться про те, що заперечити щось – частково це визнати. Цитувати й цитувати б, але не підказуватиму, про що мовилося. Хай це буде лікарською таємницею до моменту читання.
Зауважу, що книга має вікове обмеження – 18–100. Недарма. Читач побачить трохи гумористичної коміксової еротики. Також на 154 сторінці зустріне Стіва Джобса. Дізнайтеся, що він може мати спільного із доктором Фройдом.
Варто сказати, що автором тексту використано звуконаслідувальні елементи (хлип, екхе, екхе-хе, хи-хи-хи, ха-ха-хахаха-ха-ха, хі-хі-хіхіхі-хі-хі), які підкреслюють настроєвість ситуацій, а інколи й додають певні відтінки до характеристик персонажів. Застосовано вельми красивий шрифт. А кольорова палітра малюнків змінюється від чорно-біло-сірих тонів до різнобарв’я фарб, коли нам показують життя на Місяці.
Хоч сюжетних перипетій відкривати не буду, але зазначу, що наприкінці історії доктор Зіґмунд Фройд каже, кладучи руку на серце:
«Рідко те, що думають інші, є правдою. Як правило, то компроміс. Є тільки один правитель. Тут».
Опісля всього він пише звіт. Якщо Мюнхгаузена ми вважатимемо брехуном, то з боку доктора передати почуте дослівно означатиме сказати нам правду. Моя думка стосовно ситуації з бароном: можливо, щось зі сказаного відбулося насправді, але з часом обросло неправдою задля захисту від самого себе чи власних вчинків, про які він волів би забути.
«Мюнхгаузен. Правда про неправду» – арт-бук, перекладений Тетяною Супрун та виданий «Видавництвом Старого Лева» за підтримки Goethe-Institut в Україні, має на меті повідати цікаву історію, але при цьому показати, що в кожного своє розуміння істини, яка може мати багато відтінків. Залежно від того, під яким кутом дивитися.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно