Музеї/галереї для дітей: що, як і навіщо?
Старий Лев
28.10.2018
Ідея відвідати музей разом з дітьми часто викликає масу питань. Нащо йти в галерею, якщо все можна знайти в інтернеті? Навіщо дивитися на картини столітньої давності, бо це ж тааак нудно! Та й як батькам зацікавити непосидючу малечу відвідати музей з безліччю незрозумілих їм експонатів? Відповідь на ці та низку інших питань дають у своїй книжці «Гра в музей» громадська діячка Ірина Магдиш та мистецтвознавиця Наталія Космолінська. У дотепній та цікавій формі вони розповідають про те, як перетворити похід в галерею у веселу й пізнавальну пригоду, розповідають про різні методики зробити цю мандрівку захопливою для малят та діляться оригінальними порадами про фільми чи книжки, що допоможуть пізнати ту чи іншу картину. А поки ловіть кілька загальних рекомендацій від авторок ;)
НАВІЩО ХОДИТИ В МУЗЕЙ, КОЛИ ВСЕ Є В ІНТЕРНЕТІ?
По-перше — не все. Особливо це стосується музеїв України, які тільки нещодавно почали оцифровувати свої колекції і популяризувати їх у віртуальному просторі. По-друге, жодне роздивляння в інтернеті (навіть найдетальніша візуалізація) наразі не замінить реальної зустрічі з унікальними речами та творами мистецтва. Кожен експонат — це, на наш вибір: квест, кросворд, інтелектуальна пригода чи машина часу, так би мовити — «пішки в історію».
По-третє, в музей можна бавитися! Наприклад, у Галереї легко уявити, що потрапили до казкового палацу. Навколо — гарні картини в золотих рамах. Можна роздивлятися сюжети, спостерігати, що з тих часів змінилось у нашому житті, а що — ні; хто і чому намалював картину, кого чи що на ній зображено, хто і навіщо її замовив? Правила цієї гри встановлюємо саме ми.
І останнє. Родинний похід в музей — це ритуал і пригода, які можуть стати приємною сімейною традицією.
ПРО ЩО ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ В ГАЛЕРЕЇ:
— про історію та географію (коли і де саме намальовано?): в якій країні жив художник, що там відбувалось тоді, коли була створена картина чи скульптура, що відбувалося у світі, Європі, Україні, Львові;
— про сюжет (хто намальований, що намальовано, чому намальовано?) й про те, що хвилювало художника, чим він захоплювався;
До теми. Купити книжку «Гра в музей»
— про жанри (пейзаж, портрет, натюрморт, сюжетна картина: історична, міфологічна, батальна — про війну, жанрова — сценки з повсякденного життя); згодом можна змагатися, хто перший визначить жанр;
— про деталі: одяг (як одягались сто–двісті років тому королі та королеви, військові, мешканці міст і сіл, дорослі, діти…), який вигляд мали тогочасні будинки, чому на картинах немає, наприклад, машин і мобільних телефонів;
— про уявлення про світ: наприклад, про давньогрецькі міфи, біблійні сюжети, слов’янські легенди;
— про стилі і манеру (як намальовано?): як змінювались картини відповідно до нових ідей, наукових відкриттів, уявлень про світ, моди;
— про кольори (темні чи світлі, контрастні чи ні): як за допомогою кольору передано настрій, емоції;
— про їжу, друзів, іграшки, подорожі, мультики, тварин — будь-що цікаве саме зараз і саме вашій дитині, і про все, що ваша геніальна батьківська фантазія зможе пов’язати з експонатами.
ЯК МОЖНА БАВИТИСЯ З КАРТИНАМИ:
— пофантазуйте, про що можуть говорити портрети один з одним, коли немає відвідувачів;
— разом з дитиною уважно роздивіться всі деталі картини, а потім відверніться і запитайте: скільки там зображено людей (дерев, тварин…), як вони вбрані, що зміниться, якщо перевдягнути героїв у сучасний одяг;
— поговоріть про те, що відбувається на картині, про її героїв: які вони — сумні чи веселі, добрі чи злі, щасливі чи ображені тощо;
— і, звичайно ж, можна вигадати власну історію чи гру! Розкажіть про неї іншим батькам — разом бавитись завжди веселіше.
ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО
Якщо музей чи книжка нецікаві — це не проблема дітей. Кожна дитина особлива і бачить світ по-своєму. Всі діти геніальні, тож дозвольте їм «грати в музей» за власними правилами.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно