Музей Гемінґвея на вашій книжковій поличці
Бабкін Сергій
14.11.2018
На початку книжки про Ернеста Гемінґвея зображена невелика середньовічна гравюра Вільяма Шекспіра — батька-засновника англомовної літературної традиції. Подібне зображення могло б розпочати далеко не кожну книгу, присвячену англомовному письменнику. Ця символічна мітка може відноситися лише до тих, кого зі стовідсотковою впевненістю та без жодних застережень можна віднести до когорти шекспірових синів. Безперечно Ернест Гемінґвей таким народився і відбувся.
Ґертруда Стайн у 1920-х рр. влучно та лаконічно змальовує тоді ще маловідомого новеліста: «Він видається сучасним, а пахне музеями». Подібно, і публікація дивовижного фоліанту «Ернест Гемінґвей: Артефакти з життя» — то ніби зведення гуманітарного простору, не меншого за власною всеосяжністю від Музею Ґуґґенгайма в Більбао чи Європейського центру Солідарності в Гданську. Тут життя однієї людини, без перебільшення планетарного масштабу генія, пульсує в сотнях архівних світлин, чеках з книгарень із різноманітних куточків світу і тисяч емоцій, вилитих в приватній епістолярії.
Ця книга — мультимедійний альбом, сторінки якого постають стінами грандіозного музею-тунелю. Уявіть, ви прикладаєте до вуха слухавку і чуєте голос Ернеста, котрий сидить, зодягнений в грубу армійську шинель на оголене тіло, в готельному номері посеред пляшок вина з Памплони і непідробним стилем врочисто телеграфує: «Я полетів літаком королівських військово-повітряних сил до Франції і відтоді перебуваю разом із піхотною дивізією, за винятком того періоду, коли командував підрозділом французьких макі... Далі ми зайшли до Парижа з підрозділом, який звільнив «Тревел клаб», готель «Рітц» й ті інші об'єкти, і чудово провели час!»
Рушаймо вперед, де вже в наступній просторій залі стіну від підлоги до стелі прикрашає робота невідомого фотографа, на якій ви буквально можете розгледіти кожний піксель безкінечного океанічного горизонту, кожну втомлену зморшку засмаглих облич двох кубинських рибалок, і силу, з якою тіло гігантської рибини протиборствує неминучості гибелі. Напевно, вже здогадалися, в якому напрямку дме солоний вітер і кермує коротке вітрило. Масштаб світлини дозволяє тому, хто її споглядає, відчути глибинність мотивів, котрі рухали Гемінґвеєм при написанні культової повісті «Старий і море».
Для багатьох дещо несподіваним може видатися той факт, що письменник не вів класичного щоденника, проте його листи, котрі буквально розліталися сотнями щомісяця до родичів, друзів-митців, видавців, фронтових товаришів, дозволяють усвідомити та прочитати життєтворчість автора значно інтимніше, як того він постійно і праг — в максимально наближеній відповідності до реалій. Саме цей метод передачі дійсності заповзятий Ерні остаточно декларує в полемічному листі до батька від 20 березня 1925 р., коли пише: «Я намагаюся створити відчуття справжнього життя... А цього неможливо зробити, якщо не додати до сюжету і погане, і потворне, і прекрасне. Бо, якщо там все буде прекрасне, ви в нього не повірите. У житті так не буває». Взявши цю літературну ноту замолоду, бездоганно зіграв її в наступні три з половиною десятиріччя.
Завершити нашу подорож пропонуємо, як і почали, зі свідчень Ґертруди Стайн, яку Гем по-дружньому жартівливо охрестив своїм «братом». В одній бесіді з літераторкою прозаїк зізнався, що йому постійно доводиться «притлумлювати своє полум'я», після чого стається «великий вибух» (a big explosion) і, відкривається далі Гемінґвей, «якби були самі лише вибухи, моя творчість була б такою захопливою, що ніхто не міг би її зносити».
Видання впорядковане з фондів бостонської Президентської бібліотеки Джона Ф. Кеннеді. Нобелівський лауреат й 35-й Президент США не зустрічалися особисто, але листувалися і підтримували емпіричний зв'язок. І два великі вибухи почергово пролунали: перший 2 липня 1961 р. на віллі в Кетчемі, другий 22 листопада 1963 р. в Далласі. Що споріднило двох мужніх чоловіків? Можливо, дещо наївне, але цілком свідоме, бажання мало-мальськи повернути романтику до цього жорстокого вибухонебезпечного світу. А ця роль виявилася вбивчою.
***
Відвідавши багатогодинну екскурсію книгою-музеєм Ернеста Гемінґвея, обов'язково збережіть вхідний квиток — це особисто ваш артефакт, ваше свідчення причетності.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно