«Можливо, для світу ти – ніхто, але для когось ти – цілий світ»

•

11.09.2014

««Ти – маленький, але для мене – ти найбільший друг», - додав кіт». Сплетові пощастило мати справжнього, вірного друга, який не кидає його не лише за дріб’язкових негараздів, а й у великих халепах, - маленького, кмітливого миша Сеймура. І коли Сеймур занедужує, Сплет вирішує потішити й розважити його саморобним альбомом – Книгою Вдячності.

До речі, непогана думка! Пригадую, не так давно продавалися перекладні брошурки подяки одного дніпропетровського видавництва із назвами на кшталт «Любій матусі» чи «Любому татусеві» (та іншим родичам і друзям). Так от: «Вдячного Сплета» теж можна купувати не тільки для дітей, а й на подарунок рідним і близьким. Звісно, це не те саме, що створене власними руками, але все одно сердечно й радісно.

Так багато чого є пригадати і за що варто подякувати! Ми, як правило, зберігаємо більше спогадів про темні смуги життя, а не про світлі його сторони. А щастя… воно – у деталях, ніби й неважливих і не помітних окові. У несміливій посмішці, в яскравій веселці, в автобусі, на який встигаєш останньої миті, у підписаній від руки вітальній листівці, отриманій на традиційну, а не електронну скриньку. У прогулянках без парасольки під сліпим дощиком. У вечірньому диванному читанні хорошої книги під м’яким і затишним світлом абажура.

Зрештою, у непроваленій (завдяки вчасній підказці) шкільній виставі та збережених найпотаємніших секретах. А що вже й казати про уникнення смертельної небезпеки!

…Хоча, якби я була на місці Сплета, то не впевнена, що наважилася б мучити (навіть приємними для вух і душі подяками) Сеймура, котрий постійно то чхав, то кашляв, – все-таки хворому слід дати спокій на певний час :)

Звичайно, Сеймур одужає – адже без нього годі й уявити подальші походеньки Сплета. А Ґуґл стверджує, що попереду в невгамовного Сплета ще святкування Різдва, Великодня і Геловіну, гра в таємного агента, співи й купання, страхи й радощі і ще купа незвичайних ситуацій і веселих пригод.