Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

“Моя дорога птаха. Мамина книжка”. Вкрай особистий відгук
Random

Ірина Варламова, Yakaboo.ua

Не за горами вже й рік, як нема на сцені і в житті Кузьми Скрябіна. Ходиш книжковими магазинами, а на поличках досі майоріє його портрет із написом “Моя дорога птаха”. Знов і знов гортають ті глянцеві сторінки у ваганнях взяти собі чи комусь на подарунок. Адрій би сказав “гламурно”: сторінки аж риплять, немов сніг під ногами взимку, але скрипучий, сухий сніг, а не такий що лежав містинками і мокрувато падав зверху в день тої жахливої аварії. Здавалося б, що втративши рідну людину, а тим паче сина, всяк зможе написати книжку, та хоч роман про його життя, хоч день-у-день кричати, як близьких не відпускає душа… Але, не в усіх вистачить сили волі. Не кожен дозволить сторонньому розкрити серце ще дужче, ще дужче надірвати живу рану, а тим більше мама, мама відомого Музиканта з великої літери.

Книгу якось несподівано для мене придбав після довгого робочого понеділка чоловік і тихо вручив мені її, коли я колихала малого. На те, що коханий вгадав мої думки, я вже не зважала так здивовано, на те він і чоловік. Простягла руку за книгою і просто тихо спитала: “Почитаємо сьогодні?”- “Звичайно”. Після короткочасного відпочинку малюка ми повечеряли, як зазвичай обговорили день і обмінялися тими враженнями, які він нам подарував, але справжні емоції були ще попереду – на тумбочці з лампою, біля ліжка лежала “Моя дорога птаха”.

Глибокий голос чоловіка відкрив переднічний сеанс справжнього релаксу – вмостившись на ліжку, поки я приспівувала тихесенько колискову, він почав читати… Ольга Кузьменко вилила в книгу не одну душу, вона дожила кожною сторінкою іще трошечки життя Андрія – бо розповідає про те, чим сам би він ніколи не вихвалявся. Але найголовніше, ця книга не про те, “який він був класний” – таке собі автобіографічне чи біографічне “повчання іншим” та “ода Фортуні, бо вона обрала мене, а інші лузери”. Я таких повчань не терплю. Ця книга про те, як жити для інших і бути від того щасливим. Жити навідкриту, переживати і хвилюватися, досягати і не зупинятися, допомагати і вірити – із перших днів життя і до тієї нещасної ями на дорозі.

Мама… герой такої ніжної пісні Кузьми, стала ближче до кожного слухача та читача Андрія. Тепер кожен знає, до кого так просто звертався з приспіву. До жінки, яка відкрила нам малого Андрія, Скрябіна в школі та в армії, яка влаштувала нам подорож в Сідому та в генезис родинновживаного слова “біднесенький”, котра виклала такі дорогі старі фотографії не в популярний глянцевий журнал, а своїми слізьми та великою душею на сторінках справжньої настільної книги для кожного – для мами, для сина, для музиканта, для письменника, для солдата, для волонтера, для фотографа, бо на її обкладинці просто неперевершений портрет Людини.

Коли ми її дочитали, син вже міцно спав, а я взяла книгу просто потримати ще раз, перш ніж покласти на поличку до інших моїх улюблених, поставити на центральному стенді нашої сімейної бібліотеки поміж Біблії, Кобзаря, Костенко, Українського космосу і безлічі яскравих примірників від такого чудового “Видавництва Старого Лева”. То поличка книг, які є довідниками для душі. І хай якось занадто особистим став цей відгук на книгу, але в Андрія все таке: кожна його нота, сторінка чи відверта розмова. І мама в нього така.

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage