0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Мія, Київ і місячне затемнення
Random
Цього літа полиці Старого Лева поповнила новинка від письменниці Олі Русіної. Авторка відома своїми смішними дитячими повістями «Сестричка» і «Сімейка Майї. Торік авторка презентувала меланхолійну повість «34 сонячні дні і один похмурий» про одне насичене літо на березі моря. Головні герої книжки «Мія і місячне затемнення» – знову діти, які не можуть без пригод. Однак цього разу втрапляють у халепи не лише вдома, а й на вулицях великого міста.
 
Про що
 
Мія живе у дев’ятиповерховому будинку разом із Дідусем. Трьома поверхами нижче живе друг дівчинки – Матвій та його брат Людожерчик (насправді Антон). Мама Мії живе з новою дитиною і новим чоловіком у новій квартирі й інколи водить Мію їсти морозиво. А тато Мії… Його дівчинка не пам’ятає. Але нудитися й сумувати їй ніколи. Та й з Матвієм і Людожерчиком не засумуєш.
 
Друзі шукають Казкову Країну в шафі, ховаються під час сонячного затемнення під столом у шкільній їдальні, розмовляють зі шкарпеткою, що залишилася без пари, вигадують собі нові імена на щодень, спостерігають місячне затемнення, мандрують музеєм і губляться станціями київського метро, знайомляться з відомим письменником, намагаються обійняти корову… Та найбільше вони мріють потрапити до астрономічної обсерваторії. Адже тато Мії працює саме там (тільки тсс-с, про це нікому не можна знати).
 
Чи здійсняться мрії дітей чи розіб’ються об неприкрашену дійсність? Чи зможе батько таким чином надолужити все за кілька днів, приправивши усе обманом у гарному фантику; де не спрацює силоміць змусити дитину жити за своїми правилами і у своєму темпі? І як закінчиться історія одинадцятирічної дівчинки?
 
Як
 
Ця повість – ковток ностальгії для всіх, хто зростав на книжках Всеволода Нестайка. Мія і Матвій – осучаснена версія Яви і Павлуши, які так само мали пригоду в місці, де віє «свіжістю i якимсь особливим, тiльки одному метро притаманним, запахом», — у київському метро.
 
«Та пiсля вулицi Свердлова ми по Хрещатику далi не пiшли. Бо праворуч була станцiя метро. А метро, як ви самi знаєте, — це метро! I я хотiв би глянути на того, хто, приїхавши до Києва з Васюкiвки, байдуже пройшов би повз метро!» Згадуєте? От Мія і Матвій справді як ті васюківські «тореадори».
 
 
Київ тут аж ніяк не тло. Київ тут як лабіринт і поле дій. І прописний він не кількома штрихами, а жирними мазками. Ось Національний художній музей України з левами на вході, а ось планетарій і літаюча тарілка (НЛО, як назвав її Людожерчик) зі станції метро «Либідська», а ось і те саме київське метро з його станціями, переходами і метушливим «лісом ніг» (це теж неологізм Людожерчика).
 
Повість вийшла дуже щира й по-домашньому тепла, дотепна й трагікомічна, легка й сповнена тією дитячою безпосередністю: «Коли я був маленький, — сказав Людожерчик задумливо, — і бачив, як штани викручують після прання, то думав, що вони плачуть».
 
Усі герої одразу стають рідними, і хочеться побути з ними хоча б на сторіночку, ну на розділ довше. А тоді все ж відпустити їх, щоб вони могли спокійно насолодитися дитинством.
 
Для кого
 
Дотепна повість Олі Русіної зацікавить дітлахів молодшого та середнього шкільного віку. Вона сповнена кумедних витівок і жартів, які трапляються з вами в одинадцятирічному віці, коли світ видається таким величезним, як Місяць, якщо стояти на даху місячної ночі, чи дерево, на яке видерся аж на самий вершечок.
 
 
Вам може бути цікаво
Недільні читання. Уривок із книги Арундаті Рой «Міністерство граничного щастя»
6 книг Старого Лева – серед фіналістів Премії Міста літератури ЮНЕСКО
Оксана Лущевська – про ековідповідальність та захист тварин
Літературна екзотика: 4 книги сучасних індійських письменників, на які варто звернути увагу
Золотий носоріг
Відкрита скайп-зустріч з Оксаною Лущевською «З любов`ю – до тварин» у Києві
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати