0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Містраль» Анджели Нанетті. Історія маленького короля
Random
«...він завжди подумки вертався в той час...і завжди
був переконаний: якщо вже вам випало в житті
таке щастя, то згодом його можна спізнати ще
не раз».
Уривок з книги
 
Анджела Нанетті неодноразово казала, що відчуває «бажання і потребу стати “голосом” дитинства і підліткового віку». Цей голос звучить уже багато років, а проте не втомлюється розповідати нові історії. Після книжок «Мій дідусь був черешнею» та «Чоловік, який вирощував комети» «Видавництво Старого Лева» подарувало українському читачеві іще одну – «Містраль». Зворушлива повість про дорослішання хлопця, названого на честь буйного морського вітру, з’явилась у продажу в березні цього року. Як і дві попередні книги Нанетті, переклав твір українською Андрій Маслюх, а художньо оформила Анастасія Стефурак.
 
6 запитань книжці

Як тебе звати?
«Містраль»;
Хто тебе написав? – Красива італійка, яка любить море;
Який в тебе настрій? – Дещо меланхолійний, але я люблю змінюватись з кожним розділом;
Кому варто тебе прочитати? – Дітям і всім, хто ними були;
Чому тебе варто прочитати? – Бо в мені багато емоцій і морських хвиль;
На що ти схожа? – На прогулянку берегом у мінливу погоду.
 
Маленький король і його володіння
 
Сіско й Антонія єдині жителі Чорного острова. Неподалік них є село, але моряк Сіско, який «створений наполовину з води і наполовину з землі», жити в іншому місці просто не може. Одного вечора на морі здійнявся сильний північно-західний вітер Містраль. Через погоду Сіско не відправився у плавання, натомість став свідком народження своєї першої дитини. Вночі Антонія народила сина, якого назвали в честь морського вітру. 
 
Характер хлопця завжди відповідав його імені. Юнак був спритним, безстрашним та емоційним. Він міг цілими днями бігати островом, дивитись з обриву на чайок або вилазити на маяк. А ще хлопець був справжнім королем.
 
Сіско протер очі й усміхнувся: острів! У його сина буде цілий острів! Він знову підійшов до ліжка і легенько погладив заснулу дружину, а тоді взяв на руки маленький згорток і підніс його до вікна.
Ось, юний королевичу, твої володіння!
Коли Містраль трохи підростає, то не почувається на Чорному острові самотнім. У маленького короля з’являються помічники й піддані: його брат, подруга та подарований дідусем песик Пінявка. Хлопець чекає на повернення батька з довгого плавання, ходить до школи, досліджує свої володіння і потай від матері лазить небезпечними схилами.
 
Та всемогутнім Містраль почувається лише до моменту, коли випадково зустрічає незнайомку, яка припливла до острова з батьками та братом. Дівчинка Хлоя настільки не схожа на все бачене Містралем раніше, що шалений морський вітер стає радше легким бризом, по-дитячому ніжним і враженим. Король вперше стає безпорадним. І йому це подобається.
 
Із морем, яке ми любимо

Ця книга надзвичайно морська. Маю на увазі не лише саму повість, а видання загалом. Починаючи зі створеної Анастасією Стефурак обкладинки, на якій читач бачить головного героя і його найкращих друзів: Пінявку, чайок і хвилі; та закінчуючи зображенням мушель, корабликів та конвертів наприкінці кожного розділу.
 
Анджела Нанетті присвятила книгу своєму другові Джанфранко і
«морю, яке ми любимо». Оте море й любов до нього відчувається впродовж усього тексту. Дорослих море годує і допомагає вижити, а дітей воно захоплює і вчить мріяти. Дідусь Містраля загинув у цьому морі, а батько все життя у ньому працює. Дівчина, у яку хлопець вперше закохується, з’являється йому з моря та в ньому ж і зникає. Аби знову повернутись, звичайно.
 
Саме море ніколи не змінюється, і це, мабуть, єдине, що є постійним у книзі. Адже «Містраль» історія якраз про зміни. Про дорослішання і пошук себе, про намагання зрозуміти інших людей і зовнішній світ загалом.
 
Хлопець Містраль на початку твору –це такий собі згусток свободи і наївності, недосвідчена дитина, яка любить життя, але ще зовсім його не знає. Впродовж повісті це життя загартовує і шліфує Містраля. Згусток почуттів набуває обрисів і з нього виростає особистість щоразу доросліша. Інколи (дуже часто, зрештою) це відбувається непросто й супроводжується болем чи розчаруваннями. Впродовж цих змін Містралеві важливо все-таки зберегти в собі дещо постійне. Свого внутрішнього маленького короля. Хлопець росте і змінюється, але завжди залишається зі своїм дитинством всередині. Зі своїм островом і маяком. І з морем, яке ми любимо.
 
 
Кидаючи хвилям виклик
 
Кайфував я вже від самого стилю письма Нанетті. Від настрою, який авторка задає з перших сторінок і підтримує впродовж історії. Одразу зачіпає те, як письменниця описує світовідчуття дитини. Легко помітити, наскільки по-іншому сприймає навколишнє середовище дорослий і підліток. Містраль дивиться на світ крізь призму свого дитинства і того, що в цьому дитинстві є головним. Наприклад, тихий голос Хлої хлопець порівнює з бабусиними королівськими фініками. У такі моменти я бачив, як сприймається дитиною ніжність, як вона розуміє перші відчуття закоханості.
 
Якщо ж Містраль розчаровується, то одразу відчуває «наче літо для нього тієї миті скінчилося». А коли вперше в житті відчуває себе зрадженим і покинутим, то злиться справді, як морський вітер: тікає, вилазить на небезпечні скелі, кричить до моря.
 
Як на мене, у такому розкритті героя і полягає головна фішка книги. Шалений морський вітер, маленький король Містраль почувається вільним і всемогутнім. Життєві обставини й потреба дорослішати наносять свої удари, але це тільки допомагає йому зрозуміти себе. Хлопець бачить, що є водночас і сильним, і слабким. Як вітер виникає через різницю високого і низького тиску, так і Містраля формують його сила і слабкість. Він живе, дорослішає та робить спроби себе зрозуміти. Зберігаючи всередині те шаленство, з яким він народився, зберігаючи в серці свій маяк і вежу, хлопець намагається протистояти шторму. Маленький король кидає виклик хвилям. Маленький король веде війну.
 
Можливо, колись він матиме сім’ю і рибалитиме на власному кораблі. Або успадкує від дідуся ресторан та готель й розвиватиме родинну справу. Можливо, згодом кохання хлопця буде зовсім іншим, і плодом цього кохання стануть діти. Його точно чекає цікаве життя, про яке ми не дізнаємось з цієї книжки. У ній він ще сам дитина. Що в нього є? Свобода, на яку постійно хтось посягає, і життя, яке так часто розчаровує. Хвилі сильні, але ж він і народився біля таких хвиль. Він – король Чорного острова. І він пам’ятає, що носить незвичайне ім’я. Містраль – це вітер. А вітер не загарпунити. Вітер не пришвартувати.

 
Вам може бути цікаво
Арт-студія «Аґрафка»: Прокладати містки між епохами ілюстрацією – найцікавіше завдання
Ніколя Матьє: «Діти їхні» — роман, що став книгою поколінь
Будуючи стіни, не забувайте про мости, а налаштовуючи мости – про стіни, – Вахтанґ Кебуладзе
Про унікальність Річардаса Ґавяліса і «Вільнюського покеру»
Ольга Войтенко: Дуже багато досвідів ми беремо з книжок
The Roots of Time. Sophia Andrukhovych about Amadoka
stary_lev Стежити
дописів читачів