«Містельфи» Галини Вдовиченко: Магія і фантастичні істоти біля кожного з нас
Дронь Артур
02.12.2020
«Бо якщо чогось не бачиш, це ще не означає,
що цього немає на світі...»
Уривок із книги
Магія і фантастичні істоти – це не обов’язково десь далеко у паралельних світах. Чудеса можуть траплятись не тільки у Гоґвортсі чи у світі за дверима великої шафи. Трішки чуда завжди є біля кожного з нас. Наприклад, у Львові. Або на даху нашого будинку. Помічати ці чудеса здається непосильним завданням, та насправді варто просто подивитись угору. От хоча би на Оперний театр чи на пам’ятник Адаму Міцкевичу. Не бачите? Справді нікого?
Хм...Мабуть, вони полетіли на дах філармонії...
МІСТО + ЕЛЬФИ = МІСТЕЛЬФИ
Містельфи живуть на вежках по цілому Львову. Це веселі істоти, схожі на людей, тільки дуже маленькі і з крилами. Кожен має ім’я, свій унікальний характер, а також улюблену справу. Дафна, наприклад, обожнює плести на дротиках. Агата сама пише й ілюструє книжки, а Бруно – інспектор із чистоти горищ. Містельфи половину дня трудяться, а другу половину збираються разом, допомагають один одному, розмовляють або грають у свої особливі містельфійські ігри.
Так, дехто може сказати, що все це вигадка й ніяких загадкових істот із крилами у Львові немає, адже ніхто їх не бачив. Та хіба це дивно, що їх не помічають? Люди ж ніколи не дивляться вгору...
…бо ж люди ходять, дивлячись уперед або собі під ноги. Хіба часто підводять очі на висоту дахів? Або ще вище – в небо? Тому так мало помічають довкола.
НА КОЖНУ СИЛУ ЗНАЙДЕТЬСЯ СУПЕРСИЛА
П’ятеро друзів-містельфів – жителі середмістя Львова. Вони живуть звичайнісіньким містельфійським життям: займаються своїми справами, допомагають один одному і веселяться. А ще Дафна, Агата, Остап, Бруно і Тея просто обожнюють своє місто. Люблять зустрічатись біля пам’ятника Королю Данилові, Адаму Міцкевичу й Тарасу Шевченку. Грають у Стрибки між лебедів на даху філармонії. Та улюблене місце зустрічі головних героїв – дах Оперного театру.
– А ми о третій збираємось?
– Так.
– Де?
– На Оперному.
Агата вимовляє це так, що за самою лише інтонацією зрозуміло: це одне з її найулюбленіших місць, вона там часто буває. А Дафна охоче складає Агаті компанію – на даху Опери є місцинки, звідки добре чути музику.
Та згодом безтурботні дні закінчуються, адже на місто насувається небезпечна загроза. У підземеллях, біля самої Полтви, з’явились загадкові щури-мутанти. Ці великі, більші за собак, створіння влаштовують справжню навалу на Львів: прогризають стіни бібліотек і нищать книги, вилазять на вулиці і руйнують міські споруди, та й самим лише виглядом наводять страх на людей і всіх інших жителів міста. Що там говорити, проти цих створінь безсилий навіть третій рівень містельфійського захисту!
Коли люди не знають, як дати собі раду й захистити місто, настає час, коли проявити себе мають містельфи. Не буває чужих проблем, і не можна залишатись осторонь біди, навіть якщо в тебе є крила, і ти можеш тікати від неї. Доведеться скликати Велику містельфійську раду й зібрати містельфів з усіх районів Львова! Можливо, навіть настав час порушити одне з головних правил: не виявляти себе людям. Але про які правила можна говорити, коли подолати загрозу і захистити місто вдасться тільки в одному випадку: якщо всі працюватимуть разом. Ворог небезпечний, але на кожну силу знайдеться суперсила. Герої розуміють, що їх суперсила – це єдність.
ЛЮБИТИ МІСЦЕ, ДЕ ЖИВЕШ. І ТИХ, БІЛЯ КОГО ЖИВЕШ
Захоплива історія про загадкових маленьких істот написана у першу чергу для дітей молодшого і середнього шкільного віку. Галина Вдовиченко – одна з найпопулярніших українських авторок дитячих книг, і «Містельфи» вкотре показують її письменницьку майстерність. Адже ця повість – не просто цікава історія. Як і в усіх по-справжньому хороших дитячих книгах, захопливий сюжет тут часто стає тлом, на якому юним читачам розповідають про важливі речі. Важливі не тільки у фентезі-світі, але й у реальному житті.
Розумна і допитлива Агата показує приклад, як важливо читати книги і дізнаватись із них багато цікавих речей. Остап любить нагадувати, що необхідно підтримувати чистоту і порядок у своєму домі, а Дафна є вірним другом, який любить допомагати іншим і робити подарунки.
А вся п’ятірка разом дає нам іще один важливий посил. Посил любові до міста. Містельфи знають всі львівські пам’ятники, театри, бібліотеки чи різьблені на стінах будинку малюнки. Вони обожнюють говорити про своє місто, літати над ним, робити для нього щось корисне чи просто спостерігати за людьми і радіти. Читаючи про це, починаєш над дечим задумуватись. Як часто ми читаємо про далекі фантастичні світи, школи магії чи чаклунські замки, у які ніколи не потрапимо? Магічні світи завжди надзвичайно привабливі, дуже манливі, але все ж недосяжні… А Галина Вдовиченко разом зі своїми містельфами раптом показує нам, магія може бути до нас значно ближче. Загадкові фантастичні істоти можуть можуть літати просто над нашими головами. А місто, де постійно відбуваються шалені пригоди, може бути нашим містом. Наприклад, Львовом!
Книга написана дуже майстерно і сильно. Авторка просто розповідає дітям цікавезну історію, але за допомогою героїв не забуває вказувати на найважливіше. Нагадувати, що потрібно частіше звертати погляд угору. Інколи саме там відбуваються чудеса, але їх не помітити, якщо дивишся тільки під ноги...
ІСТОРІЯ НАПИСАНА. ІСТОРІЯ НАМАЛЬОВАНА
За цю історію Галині Вдовиченко без сумніву іще довго будуть вдячні і юні читачі, і їхні батьки. Але «Містельфи» – це не лише цікавий і повчальний текст. Дитяча повість про маленьких ельфів намальована так само майстерно, як і написана. І тут уже варто подякувати художниці Анні Ломакіній. Адже робота художниці не обмежилась лише яскравою обкладинкою із зображенням п’ятірки головних героїв і львівських будиночків. Анна проілюструвала цілу історію. На кожній сторінці – малюнок із містельфами, львівською архітектурою, небезпечними щурами-мутантами, міським підземеллям чи людьми.
Якщо Галина Вдовиченко подарувала містельфам імена, характери і особливості, то Анна Ломакіна подарувала маленьким героям зовнішність. Колір волосся, зачіски і вирази облич, одяг і домівки – все, що допоможе читачам іще краще заглибитись в історію.
Ну і що не кажи, а Львів неймовірно красивий як насправді, так і на книжкових ілюстраціях!
Переживши разом із містельфами їхню неймовірну історію, захопившись їхніми образами й візуальним втіленням, не покидає думка про продовження книги. Другій частині пригод міських ельфів однозначно будуть раді.
Окрім хіба щурів-мутантів.
І то ще не факт.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно