Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Мамо, почитай!
Random
Не знаю, як у кого, а в мене кожен вечір завершується ритуально: малеча, викупавшись перед сном і солодко зарившись у подушку, мрійливо заплющує очі і вимогливо промовляє, як заклинання: «Казочку!». І хоч-не-хоч, а мусиш садовити своїх допитливих неслухнянок на казковий корабель, що вирушає в країну снів.
 
Раніше було просто — згадувала відомий сюжет (обов’язково — «про принців і принцес»), і переповідала щось із Шарля Перро чи Божени Нємцової. Але з часом завдання ускладнилося — мої дівчатка нізащо не хотіли чути вже знайомі історії і вимагали чогось новенького. Так що відомі сюжети швидко закінчилися, так само, як і грецькі та давньоримські легенди. А з того часу, як Олеся навчилася читати і перечитала всі книжки, що були вдома, а потім залізла в інтернет, узагалі настали скрутні часи. Довелося на ходу вигадувати щось самій. Будете сміятися, але і цей запас сюжетів виявився не безмежним.
 
І тоді я придумала новий ритуал: просто читати їм на ніч цікаву книжку (з продовженням). Спочатку це було «Кохання коня Домінікаса» Вітаутаса Лансбергіса у чудовому перекладі Дмитра Чередниченка. Пізніше — «Поліанна» Елеонор Портер (колись я зробила першу в житті спробу перекласти цю книжку з англійської — і цей переклад у мене лишився). Після цього — «Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка...
 
А нещодавно мені до рук потрапила книжка «Ангел Золоте Волосся» Зірки Мензатюк. Придбала я її на останньому Книжковому арсеналі — купилася на яскравий малюнок на обкладинці (все ж «Видавництво Старого Лева» вміє привабити читачів) і на знайоме прізвище. По дорозі додому розгорнула в метро, щоб ознайомитися... І — попалася! Бо такого глибокого і щирого поєднання неоднозначного дитячого світу з історією і казкою я давно не зустрічала. А може, й ніколи досі.
 
Галинка — проста школярка. У неї непросте життя — і в школі, як їй здається, у неї немає друзів, і нова вчителька зовсім не така, як попередня, а головне — її улюблений молодший братик уже кілька місяців лежить у лікарні зі зламаною ніжкою, і перспективи зовсім не радісні. І навіть дивний янгол, більше схожий на старшого брата, який знайомить Галинку з історією відомого печерського іконописця Аліпія, не вирішує за неї її проблем. Усе це має зробити Галинка сама — і лише в кінці стається невеличке диво.
 
Я краєм ока спостерігала, як бігали оченята Олесі, коли вона читала «Ангел Золоте Волосся». Думаю, найближчим часом я знову візьму цю книжку до рук, і ми продовжимо наші вечірні читання. І вередливі слова «я це знаю» не будуть злітати з дитячих вуст. Бо казка життя — на те вона й казка, щоб учити нас жити по-справжньому.
 
Наталія Позняк-Хоменко
 
 


Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage