«Любов, дідусь і помідори»: книжечка-порятунок
Дронь Артур
27.04.2021
Ця книга зацікавлює, зворушує, дивує і надихає. Розповідає про порятунок і справді допомагає читачам когось врятувати. Дитяча повість Наталії Ясіновської «Любов, дідусь і помідори» — це історія тринадцятирічної дівчинки, дідусь якої захворів на рак. Історія про переживання, допомогу, підтримку, а головне — любов. Видання побачило світ з обкладинкою Катерини Сад та ілюстраціями-коміксами Вані Unicorn.
ШКОЛА, ІГОР І ХВОРОБА ДІДУСЯ
Олесі тринадцять, вона має кількох кращих подруг та постійні клопоти у школі. Ну а як без клопотів? То пиши мільйон контрольних з укрмови (Федорівна наче отримує задоволення, коли учні страждають!). То переборюй себе, аби не заснути, коли Шрек нудно розповідає про козаків і татаро-когось-там (Шрек — це шкільний історик, але краще йому не знати про таке прізвисько). То давай поради Аліні, до якого хлопця краще позалицятись (Ясно, як білий день, що вона залицятиметься до кожного по черзі). То прощайся з улюбленим вчителем, який переїжджає в Америку…
Щоправда, останній пункт лише спочатку був трагедією. Адже саме завдяки ньому у школі з’явився Ігор. Молодого студента призначили новим вчителем зарубіжки, і поки він намагається закохати учнів у літературу, учениці помалу (окей, дуже швидко і одразу) закохуються в нього. Ну, знову ж таки, а як не закохатися? Він відкладає шкільну програму на другий план і приносить дітям нові сучасні книжки. Знаходить до кожного підхід і чудово жартує. А ще просить називати його просто «пан Ігор». Пан Ігор, уявляєте?! Без по-батькові і всякого такого.
З усім цим дівчинці було б простіше дати собі раду, але вона дізналася про найгіршу новину. Дідусь захворів на рак… Олесі важко з цим справитись, а ніхто інший не може повністю її зрозуміти. Мама дівчинки далеко на заробітках. Тата вона бачила тільки на фотографія — він загинув у автокатастрофі ще до її народження. Олесю не розуміє ні бабуся, яка хоче, щоб дівчинка користувалась окремими від дідуся рушниками і милом (а Олеся ж знає, що раком неможливо заразитися!). Ні навіть сам дідусь, який з усіх сил усміхається, але робиться такий худий і ослаблений, що, здається, може просто зникнути...
ДІВЧИНКА, БЛОГ І КОМІКСИ
Обкладинку до нової книги Наталії Ясіновської створила художниця Катерина Сад. Головна героїня зображена на ній разом з ноутбуком, і це не просто так. Пан Ігор запропонував учням вести власні блоги на шкільній сторінці в інтернеті. Анонімно! Розумієте, що це означає? Пиши собі все, що заманеться, а ніхто й не знатиме, що це ти. Так, принаймні, здавалось напочатку… Але згодом всі дізнались, хто є хто. Окрім хіба що Малюватора, який у своєму блозі робив комікси, що доводили до сміху як учнів, так і вчителів, і навіть ослабленого дідуся Олесі! До речі, самі комікси для книжки зробив також підліток. Автором цих ілюстрацій є Ваня Unicorn, і як говорить авторка книги: «це круто, бо це по-справжньому».
КНИЖЕЧКА-ПОРЯТУНОК
За сюжетом книжки, учні школи влаштовують літературний вечір. Ідея це Ігорова. Діти обирають собі сценки, уривки з книжок або монологи, щоб виступити перед публікою. Олеся також готує номер — монолог із книжки Джона Ґріна «Провина зірок». Ця історія про хвору на рак закохану пару дуже зворушила дівчинку. Тож вона вирішила вийти на сцену в образі головної героїні. А перед початком заходу дівчина бачить, як хлопці намагаються повістити великий банер. Вона дивиться на цей банер, а на ньому пише, що, виручені цього вечора кошти передадуть фонду «Таблеточки» для діток, у яких рак. Тобто всі, хто прийде на літературний вечір, допоможе онкохворим дітям!
Це дуже зворушливий і повчальний епізод книги. Він на прикладі цих веселих і таких різних восьмикласників показує, що допомагати іншим насправді легко і приємно. Наприклад, продаючи печиво або смузі гостям літературника. Цей важливий меседж не залишається тільки в книзі, а виходить зі сторінок і дає усім читачам можливість так само легко долучитись до доброї справи. Фонд «Таблеточки» існує насправді, і він уже багато років допомагає хворим на рак дітям. Ініціативну книжкових героїв авторка, видавці та благодійний фонд разом із читачами втілюють у реальність — 10 гривень від кожного примірника книги передаватимуть «Таблеточкам». Лише уявіть, поки ви читатимете цю книжечку-порятунок, ваш вклад у добру справу уже рятуватиме життя якомусь хлопчику або дівчинці!
ЛЮБОВ
Усе на ній і тримається. На любові. В житті Олесі, як і в житті кожного. Вона любить дідуся найдужче з усіх, і тому переживає та постійно думає про нього. Її біль через цю любов, можливо, іще сильніший. Але любити — це найбільше, що вона може зробити. І найдієвіше.
Десь я читала, що хвороби даються нам, щоб ми засвоїли якийсь урок… Напевне, це може стосуватися і хвороб близьких. Це як випробування. Людина або витримує його і стає сильнішою, рухається вперед, або здається й ламається.
На любові тримаються і стосунки Олесі з мамою. А вона не бачила її вже п’ять років! Вони розмовляють по скайпу, але хіба це те саме, що поцілувати її насправді? Мама Олесі працює в Америці, і дівчинка переживає той важкий досвід, який зрозумілий лише дітям заробітчан. Це ще одна серйозна тема, яку піднімає Наталія Ясіновська. Таких сімей, як у Олесі, надзвичайно багато в Україні. Безліч дітей переживають такий самий біль, як і героїня книжки, і чудово розуміють слова Олесі:
Багато хто мені заздрить, що мама в Америці. Шле посилки з брендовим одягом, круті телефони, — вона шмигнула носом. — А мені краще хай би був простіший телефон, дешевші джинси… але щоб я могла поговорити з мамою. Не по скайпу, то зовсім не те. Наживо. Поговорити, обійняти. Часом, може, й посваритися. Усі ж сваряться з батьками. А мені нема з ким.
Хоч «любов» — лише одне з трьох слів у назві, та в самій книжці цієї любові значно більше, ніж третина. Ігор намагається передати своїм учням любов до книжок і читання. Аліна з Інною проявляють до Олесі щиру дружню любов. Так, в Інни є Сергій, і на дискотеці вона швидше танцюватиме з ним, аніж буде няньчити Олесю. А в Аліни через постійну зміну бойфрендів не завжди є час провести Олесю додому. Але дівчинка знає, що в потребі завжди може покластися на подружок. І покладається.
«Любов» у назві книги — це любов до всіх. Бо з найсумнішими потрібно поговорити й вислухати їх, і твоя любов вмить допоможе. Бо несмачний калиновий чай, який приносить бабуся, вилікує горло й без цукру, адже любов не треба підсолоджувати. Зрештою, навіть у вчителях математики є щось хороше, якщо вони можуть разом із учнями посміятись із коміксів про себе або вдало підколоти однокласників. Може і їх варто полюбити?
ДІДУСЬ
Це один із найважливіших героїв книжки. Читач не дізнається як його звати, бо авторка про це не пише. Не таке важливе ім’я дідуся, як те, що він означає для Олесі. Що їх походи на суниці та перекуси канапками з салом, які приготувала бабуся, — це дівчинці замість батька, матері і братів із сестрами. Що коли вона приходить посидіти біля нього, то завжди усміхається, хоч всередині важко і тривожно. Що це не просто шкіра на дідусевих руках бліднішає і стає майже прозорою — це Олесине щастя від неї відходить.
Це так тяжко, коли хворіє хтось рідний. Ти хочеш розрадити, якось розвеселити, наобіцяти купу всього, що буде після одужання, хоча сама розумієш, що немає нічого веселого, і не знати, чи настане колись те одужання…
Через дідуся життя показує Олесі, як все відбувається в цьому великому світі. Навіть найрідніші і найсильніші можуть захворіти. Але коли поряд є друзі і люди, які люблять та вислухають, це додає сил. І будь-яку хворобу можна подолати. І будь-яких рачків провчити.
І ПОМІДОРИ
Улюблений сорт в Олесі — маленькі «чері». Дідусеві, щоправда, найбільше смакують «сливки». Вони м’ясисті й сік по пальцях не тече. Вони садили помідори щороку, і цьогоріч без них літо також не обійдеться. Спершу Олеся посадила насінини в плящанки з-під йогурту. Згодом разом із бабусею посадила їх на городі.
І вони виростуть.
І будуть кращі, ніж базарні.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно