«Лише хмари танцюють з зірками»: п’ять причин прочитати її негайно
Старовойт Тоня
03.02.2019
«Давати собі раду самим, думала Марія. Це так, наче вдивлятися в нескінченну ніч без жодної зірки на небі.
Життя без будь-якої надії на те, що мама коли-небудь повернеться».
Вже, певно, ніхто заперечуватиме той факт, що часто дитячі книжки випереджують дорослі своєю мудрістю, щирістю та поетичністю. Чим це обумовлено досі лишається загадкою. Можливо, простішою мовою легше передати важливі істини, якими керуються люди. Можливо, дитячі письменники просто мудріші та глибші у розкриттях тем. Але факт залишається фактом: часом ти, доросла та свідома, з вподобаннями Гессе та Орвелла, закохуєшся в маленьку книжку для середнього шкільного віку і забуваєш про цих чоловіків-інтелектуалів.
«Лише хмари танцюють з зірками» — повість норвезької письменниці Турюн Ліан. Твір видали ще 25 років, але український читач познайомився з авторкою лише наприкінці 2018 року. Проте дитяча повість не перший доробок Турюн. Друкуватися жінка почала ще у 1988 з книгою «Три п’єси». За свою роботу, до речі, її номінували на премію Тар'є Весоса — щорічну премію найкращого дебюту. А екранізацію «Лише хмари танцюють з зірками» високо оцінили в скандинавських країнах.
Отож чому ця дитяча книжка Турюн Ліан мов магнітом притягує до себе читачів з усієї земної кулі?
Велика драма у маленькій оселі
Історія починається на доволі сумній ноті: вранці замість школи Марія збирається на похорон молодшого брата. В родині сталася трагедія і кожен переживає горе по-своєму. Мати дівчинки повністю занурилася у власну тугу, абсолютно забувши про решту сім’ї. Батько з усіх сил намагається триматися мужньо та стійко, але як наслідок просто лишається осторонь. Тож Марія, одинадцятирічна школярка, намагається впоратися з власним розпачем та горем власноруч. А ще її покинули. Всі забули про наявність старшої дитини в домі, підкорившись тузі за втратою малюка Пільтена.
«Чому цього не можна було отримати, поки хтось один не помер, а інший не зник так, як мама?
Чому ти не можеш обирати з меню все, що хочеш, коли все добре? Поки ти всім задоволений?
Але, напевно, такою була правда життя. Ти не можеш отримати все нараз, але завжди потрошку».
Переломна зустріч
Проблематика твору зрозуміла: через смерть однієї дитини батьки забули про іншу. Влітку Марію, занурену в себе та повністю зламану внутрішньо, відправляють на канікули до бабусі й дідуся в Берген. Волею долі там, на сходинках, дівчина знайомиться з Якубом — хлопцем, який стане відправною точкою її реабілітації. Але розповідати, як саме та чи вдасться йому повністю повернути дівчинку до повноцінного життя — справжній літературний злочин. Сказати варто одне: їхні пригоди, розмови та вчинки — маленька енциклопедія життя для всіх читачів. Мудрістю просякнута кожна сторінка розповіді.
Коротко й по суті: чому ця повість варта уваги
1. Життєствердна
Книжка не навчить, як правильно переживати внутрішні катастрофи, але точно дасть зрозуміти: ви не одні в цьому світі й все владнається.
2. Мудра
Як для дітей, так і для дорослих. І кожний її віднайде на своєму рівні розуміння прочитаного.
3. Динамічна
Без довгих розповідей про погоду в Осло та описі одягу Марії. Лаконічно та змістовно.
4. Щира
Як сповідь від серця авторки до сердець читачів. Емоції описані так, ніби маленька Марія розповідає це нам тет-а-тет за великою чашкою гарячого чаю. Повість оминули пафос та велич, беззмістовні діалоги та нелогічні вчинки героїв.
5. Не має вікових обмежень
І в 10, і у 20, і навіть в 40 та 50 повість Турюн Ліан точно припаде до смаку кожній віковій категорії. Бо цей твір поза межами років, поглядів на життя та вподобань. Він знаходиться ніби осторонь від усіх дрібних проблем та переживань, адже розповідає про глобальне та щемке. Про те, що трапиться з кожним і те, від чого застрахуватися неможливо. Про життя, смерть та довгу реабілітаційну дорогу між цими двома пунктами призначення.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно