Лев і тьотя Савка
15.05.2014
У нас у родині є такі великі книжки, які ми читаємо в ліжку, коли всі вже стомилися, але спати ще рано. Наприклад, «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки. Це велика червона книжка із Левом. Лев та інші герої тут дуже симпатичні. Вона у товстій палітурці з гострими кутиками, тому я сам її не читаю, тільки гортаю сторінки. Вони тут не дуже і на згинах із часом рвуться, але це неважливо, бо у мами є клей.
Це казка, яку написали віршами! Тому вона дуже довга, іноді я до кінця не дослуховую, зате малюнки дивлюся із задоволенням усі. Думаю, коли трохи підросту, ще дужче любитиму цю книгу. У ній розповідається про лева, який живе у мансарді і п’є чай. Іще він курить люльку, як один із моїх дідів, але мені це якось байдуже, хоча мама свариться на лева пальчиком, як на діда Сергія.
Мені подобаються великі малюнки на весь розгорт, і я розказую, де лев спить, де носить у корзинці батон, а де у нього в хаті дощик іде – кап-кап. Тоді він пише листи (я теж писав листи і на пошту ходив із мамою!) до своїх друзів, і вони всі з’їжджаються до Львова (це таке місто), щоб робити ремонт. Я люблю тьотю-жирафу, бо у неї довга шия і намисто, як у бабусі, а крокодила – ні. Хоча мені до душі, коли його везуть у зеленому фургончику. Це коли його міліціонер заарештував. А ось слона люблю розглядати, особливо там, де він застряг у брамі й назовні стирчить його дупа. Я кажу на неї: попа, і всі сміються. Там у куточку намальована гарна тьотя, тато сказав, що це тьотя Савка, і я теж її щоразу впізнаю.
Мені подобається, що всю казку написано однаковим розміром, так що починаєш вгадувати риму і легко запам’ятовуєш слова. І кожна строфа починається згадкою про місто, що «зветься по-княжому Львів». Тьотя Савка дуже старалася. Там, щоправда, є такі слова, які ми з мамою не знали, як-от «шпондерки», «креденс» і всіляке таке. Але тато все пояснив, і я швидко звик. Ці слова там для того, щоб передати «львівський королит», каже мама. Цікаво було б відвідати той Львів, тато обіцяв узяти мене туди, коли я підросту. Скоріше б!
Юрчик Чернишенко
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно