0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Культурні коди Абетки про Шептицького
Random
Анастасія Нечипоренко, Zbruc
 
Якось ілюстратори творчої майстерні АҐРАФКА Романа Романишин і Андрій Лесіва завітали в URBANбібліотеку поговорити про їхню книгу «Шептицький від А до Я». «Видавництво Старого Лева» презентувало книгу у вересні, і вона одразу ж підкорила 22-й Форум Видавців у Львові. Авторами текстів виступили журналістка Радіо Свобода Галина Терещук та письменниця Оксана Думанська. Успіх книги надихає авторів та ілюстраторів на створення цілої серії книжок, які отримають форму Абетки навколо життя і творчості великих українців.
 
Ще до початку розмови Андрій уважно розглядав альбом репродукцій Ганса Мемлінга, а Романа гортала польську книжку «Grafika wczoraj i dziś». Я ж не могла відірватись від ілюстрацій Абетки про Шептицького. Вже з першого погляду стає зрозуміло, що ця книга не має вікових обмежень «читацької» аудиторії. Я не випадково позначила слово «читач» лапками, адже в цій книзі на рівних правах «читається» як вербальний текст, так і візуальний. Вони підсилюють і врівноважують одне одного. Обрана форма подачі матеріалу – абетка – дає можливість читати книгу з будь-якої сторінки й у будь-якому напрямку, вибудовувати власну хронологію. Читання книги вглибину дозволяє зрозуміти багато стилізацій та алюзій, які відсилають до культурного контексту життя та діяльності митрополита Андрея.
 
Ця книга як багатошаровий пиріг, і кожен може відчитати різні смисли. Романа та Андрій сповідують відповідальне і водночас трепетне ставлення до паперової книги, до її контенту і естетики. Вони розповіли нам про те, як збирали матеріал для книги, про те, чим керувалися у процесі створення ілюстрацій, про виклики та нерозкриті таємниці. Вони відтворили мапу важливих для біографічної історії Шептицького місць і відвідали їх: побували в усипальниці Шептицьких в Прилбичах, в маєтку Фредрів, в монастирі святого Онуфрія, в церкві святого Юра, працювали з архівними матеріалами Національного музею ім. Шептицького та Музею історії релігії.
Андрій та Романа використовують ілюстрації як другу рівноправну мову паперової книги. Обкладинка абетки відображає життя Митрополита в символах – від народження до покликання, яке слід читати рядами знизу догори (від світу дольнего до світу горнего). Від ілюстраторів ми дізналися, що вони використовували деякі традиційні схеми і мотиви іконопису. Я відзначила це, в першу чергу, на розвороті книги, присвяченому літері С – Софії – матері Шептицького, де на приглушеному червоному фоні мати зображена в образі Марії Одигітрії – канонічного іконописного сюжету, в якому Ісус завжди має риси дорослої людини. Романа Романишин коментує використання цього прийому в книзі як «ілюстрування символічного духовного зв’язку матері та сина, що закладена в сакральний сюжет, та зображення певного роду місійності Митрополита». Поруч на розвороті бачимо піаніно і мольберт з іконою святого Яна з Дуклі, які свідчать про музичні та художні таланти матері Шептицького, які вона плекала у своїх дітях. Сама літера С прикрашена квітковим орнаментом, рослинним символом родючої Землі. Андрій Лесів розповів ще про використання в книжці прийому оберненої перспективи, про алюзії до традиції зображення апостолів та Ісуса з дітьми.
 
Водночас своїм надзавданням ілюстратори ставили створення ідеального балансу між світським та клерикальним, між пафосним та повсякденним, пошуки золотої середини. Тому в книзі візуально врівноважено звучать теми меценатської та підприємницької діяльності, духовний шлях та інтелектуальна освіченість, почуття гумору та дитячі враження Митрополита Андрея. І кожна ілюстрація завжди більше ніж просто зображення. Сторінка М «розказує» як в тому часі завішувалися музейні стіни і показує першого директора Іларіона Свєнціцького, а також роботи художників – Труша, Мурашка, Новаківського тощо. Сторінки Н і Х також сповнені історичними подробицями. На них ми бачимо художників, підтриманих Шептицьким, та їхні реальні роботи. Тому вибагливий погляд перетворює читача на справжнього детектива або археолога.
 
Кілька сторінок декоровані шрифтовими композиціями, що імітують старовинні книги, гравюри, листівки або газети того часу. Романа зауважує, що особлива приємність працювати з абетковим форматом книги полягає в тому, що є можливість бавитись з літерами та окремими словами. Складність такого роду роботи – в тому, що «треба мати відчуття міри та вміння відсікати зайве, а не прагнути втиснути якомога більше матеріалу». Абетка має бути лаконічна та зрозуміла.
 
Андрій розтлумачив фігуру маленького хлопчика, який рефреном з’являється від сторінки до сторінки. Це провідник, який веде за собою читача, він має при собі ключ і відкриває нам усі двері. Ми зустрічаємо його вже у першому розвороті на фотографії. Він пише крейдою на дошці «Віра. Надія. Любов», роздивляється експонати в музеї, бавиться з братами у домашній театр. Він молиться перед іконою. Він ласує цукерками кондитерської фабрики Фортуна Нова. «Це може бути й сам Шептицький. А може бути маленький хлопчик, що символізує дитину у кожному з нас», – говорить Андрій.
 
На моє припущення, що  цей прийом використовують художники-романісти, які малюють історії (комікси), Андрій та Романа підтвердили, що комікси їх часто надихають на роботу. Працюють вони як персонажі фільму Джима Джармуша «Виживуть лише коханці» – переважно вночі і під супровід доброї музики. Паралельне ведення кількох проектів допомагає їм переключатися, а відтак розвивати різні естетики. Зараз вони завершують книгу поезій Юлії Мусаковської і працюють над оформленням нової авторської книги.
 
Порада від АҐРАФКИ митцям: «Кожен художник мріє знайти та розвинути свій стиль, але головне не стати його рабом та заручником, а продовжувати розвиватися. За будь-якої нагоди відвідуйте музеї – можливість бачити твір у виставковому просторі та в середовищі інших творів є дуже важливою для художника».
 
Порада від АҐРАФКИ критикам: «Літературна критика в нас активно розвивається, і це дуже потрібна річ. Критик, особливо якщо мова йде про дитячу книгу, повинен мати фундаментальний багаж знань, аналітичне мислення, орієнтуватися в контексті не лише українському, а й світовому, і взагалі має бути майже Суперменом».
 
Порада від АҐРАФКИ дітям: «Звісно ж, в першу чергу ми будемо радити читати добрі книжки. Для нас топ-3 книжок з дитинства, які дуже радимо прочитати це "Нескінченна історія" Міхаеля Енде, "Країна Мумі-Тролів" Туве Янссон, та "Тім Талер, або проданий сміх" Джеймса Крюса. Ще дуже радимо вчити іноземні мови, це відкриває багато можливостей. І особливо радимо багато мріяти і фантазувати».
 
Порада від АҐРАФКИ всім: «Проблеми світу цього від браку комунікації, тому потрібно налагоджувати шляхи взаємного порозуміння. Наприклад, ми нещодавно мали розмову про книгу «Шептицький від А до Я» в Польщі і побачили стереотипи старшого покоління, які виростають на ґрунті локальних уявлень про колабораціоністську позицію митрополита Андрея. Вони інтерпретують вирвані з контексту фрагменти. Оце небажання бачити цілісну картину і призводить до непорозумінь між цілими поколіннями і народами».
 
Вам може бути цікаво
Марічка Крижанівська: «Я б дуже хотіла, щоб після прочитання роману, ви поїхали в Карпати набратися справжньої енергетики»
Даруємо знижку на аж три книжки тижня: «Солодке печиво», «Малятам і батькам», «У будні і свята»
Зникнення Стефані Мейлер
Франческа. Володарка офіцерського жетона
Слуги серед нас: «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро
Мирослав Лаюк: «За тисячі років розвитку поезії, головні теми не змінились – страх перед смертю і потреба в любові»
stary_lev Стежити
1747 дописів 40069 читачів