Коли один голос – голос мільйонів українців: чи дійсно «Смерть Лева Сесіла мала сенс»?
Старовойт Тоня
16.06.2021
З чого починати писати допис, якщо книжка з перших сторінок полонила, а на останній так і зовсім вкрала серце? «Смерть Лева Сесіла мала сенс» – роман української письменниці, публіцистки та журналістки Олени Стяжкіної.
Уперше я познайомилася з авторкою завдяки есею у книзі Олександра Михеда «Я змішаю твою кров із вугіллям». Тоді, як і зараз, наскрізною темою роздумів Олени була національна ідентичність та культура Донбасу, що різниться від, наприклад, західної через особливі умови розвитку регіону.
Вочевидь після есею авторка серйозно вирішила продовжувати шукати глибинні культурні коди на Сході країни. Так народилася книга – зірка, книга – бомба, книга – викрадачка серця та літературного трофея.
Так я познайомилася із романом «Смерть Лева Сесіла мала сенс».
Переплетені долі
Події роману починаються у далекому та славнозвісному 1986-му році. І хоча Чорнобильська катастрофа не з’являється на сторінках оповіді, Олена Стяжкіна майстерно вибудовує гнітючу та депресивну атмосферу з перших криків немовлят у Донецькому пологовому будинку.
Волею долі саме тут в один день на світ з’явилися малюки, які в майбутньому (вже дорослому) постануть перед непростим вибором: бути із батьківщиною або ж прислуговувати ілюзорним ідеалам невизнаної республіки та країни-агресора.
А поки ці малюки прийшли у світ, мов чистий лист. Петро та Марія щасливо тримали на руках донечку, мати Нефьодова тішилася первістку-хлопчику, мати дівчинки Пагутяк раділа, що можна знову спати на животі. Проте хлопчику Корнієнко не пощастило: його мати померла під час пологів. Такі різні долі, але дещо містичним чином поєдналися в один день і до перших паростків війни.
То про що роман?
Сімейна сага чи психологічна драма?
Мистецтво розповідати історії – одне з небагатьох у світі, яке можна опанувати, але ніколи не написати так реалістично про біль тих, кого ти бачив щодня на своїй вулиці.
Олена Стяжкіна не дарма обрала Донецьк як епіцентр події та життя героїв. Авторка народилася та виросла на шахтарській землі, всотала у себе вугілля, пил та історії багатьох жителів, які жалілися на Україну, бо «не бачить, що ми годуємо країну» та «чхає на нас, кидає напризволяще».
Герої роману «Смерть Лева Сесіла має сенс» – майстерно прописані, але все ж таки збірні образи кожного мешканця регіону. Ці люди дбають про свій матеріальний статок, але почуваються самотніми на тлі териконів та шахт. Діти товаришують сьогодні, а вже завтра ненавидять одне одного. Чоловіки йдуть на ризики та потрапляють до бандитських угрупувань, аби жінки не думали, що він не «мужик».
Олена Стяжкіна не вибудовує позитивних та негативних героїв. Вони всі – просто люди. Живі, з болем, думками та піддатливістю до зовнішнього впливу.
Роман російською?
Так, мене це теж здивувало. Ні, це не помилка, а ще один геніальний задум авторки показати трансформацію свідомості мешканців Донбасу під час війни. Готуйтеся, що не всі персонажі заговорять солов’їною. Для деяких російська стане принцпом, а синьо-біло-червоний прапор – утопічною мрією про кращі часи. Хтось просто втече від війни не до України. Бо буде боятися. Бо лячно не розуміти, хто ти та звідки йде твоє коріння.
Життя героїв роману – різне. Але й тому цікаве. Захопливе. Та навіть жахливе у певних аспектах. Це не родинна сага, не психологічна драма – це історія, в якій кожен знайде частинку себе. А іншу, ту, яка ховається глибинніше, читач також віднайде у собі, але нікому про це не розповість.
Чому цю книгу варто прочитати кожному?
У 2021 році на ринку української літератури про війну на Донбасі є чимало. Проте жодна з них не говорить так красномовно, як «Смерть Лева Сесіла мала сенс». І це при тому, що Олена Стяжкіна не описує власне військові дії.
Це книга про життя і заради життя. Для всіх, хто у пошуках свого культурного та ідентичного ДНК. І тих, хто вже знайшов його одного разу і назавжди.
Одного разу роман стане класикою сучасної української літератури. А поки раджу ознайомитися з історіями, аби пам’ятати свою та хронологію існування незалежної України.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно