Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Книга, що нагадує дитинство
Random
Головна героїня книги – симпатична дівчинка Ганнуся, але на неї автор пропонує дивитися очима дорослого. Він наче сам присутній у книзі в ролі одного з персонажів. Це цікавий прийом: показати психологію дитини очима дорослого, не зашкарублого, а живого, який за професією є письменником й інколи поводиться як дитина.
 
Мама Ганнусі їде у відрядження на Далекий Схід, робитиме репортаж про життя тамтешньої української діаспори. Інший гарний мотив пам’яті про Батьківщину розкривається через образ євшан-зілля, чий запах, за легендою, може нагадати про рідну землю.
 
«– В тому то й справа, Ганнусю, що людині завжди здається, ніби десь-інде краще, ніж вдома. От і їдуть, як їм здається, шукати щастя-долю. А повертатися назад теж не хочеться. Одним соромно, інші звикають до свого нового краю. Але батьківщина, Ганнусю, на те і батьківщина, що їй болить серце навіть за тими, хто покинув її» (С.101) – і з чим твердженням дорослого героя важко сперечатися.
 
Так акуратно з різних боків показуються проблеми сучасності, які інколи фоном з’являються у цьому творі.
 
Письменник Костя погоджується попіклуватися про дитину і бере її з собою до села. Спочатку вони до Черкас пливуть теплоходом, а далі їдуть автобусом. Основне ж місце дії – Воронівка, улюблене селище Володимира Рутківського, яке з’являється, здається, в кожній його книзі.
 
Письменник у цій книзі не дуже любить дітей, бо вони галасують і заважають думати, але тривале спілкування з дітворою кардинально змінює його ставлення. Він може і розважатися, і бути несерйозним, і влізти на дерево, щоб допомогти хлопчику, який там завис, і навіть бере собі найбільшу ложку, аби смакувати пінкою на варенні.
 
Але головна героїня книги – таки Ганнуся. Вона балакуча, цікава, розумна, може втягнути у свої ігри будь-якого. Наприклад, дівчинка вчить дорослого складати вірші, граючись у підбір рим, і в них разом непогано виходить, або діти й дорослий ганяються за квочкою і всім гуртом полюють на колорадських жуків. Хоча не завжди між Ганнусею і Костею мир і взаєморозуміння, стаються і конфлікти, і їх теж потрібно навчитися вирішувати правильно.
 
Ганнуся любить читати, тому цілком природно почути від неї запитання: які книги у тебе є? Читання добре впливає на розвиток особистості, і про це не треба забувати ні дітям, ні дорослим.
 
Дівчинка швидко подружилася з Наталочкою і Миколкою та розвідала околиці. Дитині, яка виросла на асфальті, у селі все цікаво. Буквально все.
 
Ганнуся дивується колодязю і способу витягти відро, яке відв’язалося, хоче погуляти по лісу і сходити на річку. Раніше вона бачила справжній комбайн і велику зграю кажанів лише по телевізору, щиро радіє їжачкам, яких зустрічає на стежці.
 
І тому Ганнуся неабияк ображається, коли, щоб провчити малу, Костя бере на болото не її, а Наталочку. Коли ще асфальтовій дитині випаде змога побачити справжнє болото?..
 
Є у книзі ще одна важлива лінія.
 
Влітку учні, багато з яких є пластунами, займаються дослідами на пришкільній ділянці, а у Воронівській школі існує традиція: кожен клас має зробити щось визначне перед переходом до нового навчального року. Й в одного з класів виникла проблема: школярі не знають, що їм зробити. Рішення приходить саме собою, його знаходять Ганнуся і Миколка.
 
Але дитячі справи не тільки для малечі. Дядько Костя не чужий на цій землі, він замолоду теж бешкетував, але був і серед школярів, які почали садити нині розкішний сад. Саме з фруктів із цього саду діти й варять варення для однолітків з Далекого Сходу. Немає нічого смачнішого за варення, особливо за те, яким можна поділитися з іншими. А спогади про це надзвичайне літо залишаться у всіх на довгі роки.
 
Наприкінці ж книги читач знаходить рецепти улюбленого варення від Ганнусі, і читачеві вже кортить спробувати ці солодкі поради на практиці.
 
Висновок: Ця весела пригодницька книга нагадує дорослим їхнє дитинство і дуже добре показує сучасним дітям, як багато цікавого можна побачити у реальному світі, де мобільні телефони не є найбільшою цінністю і бажанням.
 
Дарина Пилипенко
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage