Кіносценарист та Іммі Грант: чесна історія про мрії, дружбу і відчуття дому
Макарик Віталіна
20.07.2020
Кім Слейтер пише історії, від яких тріскається серце. Бо її юні герої максимально щирі у своїх мріях і страхах, у любові і сумнівах, у болі, у надії. А обставини, в яких вони живуть, – чесні і не надто схожі на те, як ми уявляємо щасливе дитинство. «928 миль від дому» – це історія про те, як мрійники з маленьких містечок не вірять у те, що їхні мрії можуть здійснитися, а життя – змінитися. А також це історія про тих, кому доводиться починати все знову за сотні миль від дому, – про іммігрантів.
Життя не за сценарієм
Герой-оповідач цієї книжки, 14-річний Калум більше любить бувати в школі, аніж удома: там принаймні тепло й годують. І друзяки є, з якими можна збавити час. Вдома переважно він сам: тато десь у роз’їздах «по роботі», про яку хлопець нічого достеменно не знає, а гроші закінчуються зазвичай швидше, ніж той повертається додому. У Калума є непевна з точки зору законності й порядку, але надійна, як для нього, компанія друзяк. А ще мрія: стати кіносценаристом. Події, дрібні і значні, які відбуваються в житті Калума, у його голові відображаються як сцени кіно. От тільки халепа, хлопчина з неповної сім’ї з маленького робітничого містечка не має жодних шансів потрапити в кіноіндустрію. Принаймні Калум у цьому переконаний.
Настрій «це не для нас, це для інших – багатших, успішніших, тих, хто має ліпші зв’язки і кращу освіту» переважає у свідомості героя і його однолітків, засліплює усі їхні мрії. Ця проблема, про яку пише Кім Слейтер, універсальна для багатьох підлітків із соціально неблагополучного чи просто бідняцького середовища. Чи справді успіху можна досягти, якщо достатньо працюєш над цим і маєш кебету в голові? Чи без таких складових, як гроші і важливі контакти, він так і залишиться примарним? Калуму і таким, як він, здається, що сценарій їхнього життя повністю розписаний, і він зовсім не включає творчої самореалізації та успіху.
Одним зі шляхів до віри у свої сили для молоді з Калумового райончика Ноттінґемі стає громадський осередок «Митець», де проводять творчі зустрічі, тренінги і навіть оголошують конкурс сценаріїв короткометражних фільмів. Але чи є в цьому сенс, думає Калум, якщо майно осередку постійно хтось нищить і його от-от закриють?
Це, власне, і стає новою метою у житті Калума. Не перемога у конкурсі, ні – він поки що недостатньо вірить у те, що може конкурувати із кимось. Але хлопець береться з’ясувати, хто здійснює напади на громадський осередок, і зупинити зловмисників. Бо якщо у тутешньому середовищі і є щось хороше, що потребує захисту, то це – саме «Митець», міркує хлопець. А тим часом в його житті з’являються нові люди, які змусять Калума перебороти власні стереотипи, увімкнути емпатію і повірити в себе.
Іммі Грант і дівчинка на човні
По-перше, це Амелія, яка з мамою і молодшим братиком живе на човні. Це приязна, цікава, відкрита сім’я, і Калуму подобається у них гостювати. Він трохи заздрить їхньому життю, повному мандрів, змін і яскравих вражень. Однак у них свої труднощі. «Моя прекрасна леді» – плавучий дім, на якому вони живуть, мусить щодва місяці змінювати «прописку», адже на довше лишатися не дозволяє місцеве законодавство. Амелія, як черепашка, в усі манди носить дім за собою. Але вона точно була б щасливішою, якби дім був тим місцем, куди вона з мандрів може повертатися.
По-друге, це Сергій Жураковскі, більш відомий Калуму як Іммі Грант. Це з нього їхня компанія постійно знущається, дорікаючи, що «такі, як він» понаїхали у Британію, живуть на соцвиплати і відбирають роботу в питомих британців (от тільки, можливо, проблема в тому, що ті, хто на це скаржиться, роботу не може знайти через свої неналежні фахові якості, а не через зайд?). Підлітки з оточення Калума заковані в тверду шкаралупу стереотипів і, здається, Сергію ніяк крізь неї не пробитися. Але він спробує.
Коли Калум виявляє, що зацькований Іммі Грант житиме з ним (не просто в одному домі, в одній кімнаті!), його охоплює роздратування і гнів. Та поступово він відкриватиме, яка особистість схована за цим знущальним шкільним прізвиськом – починаючи з незвичайного імені та нестандартного хобі і закінчуючи драматичною історією, внутрішньою стійкістю, емпатією і вмінням вселяти тим, хто поряд, віру в себе.
Іммігранти – це не завжди ті, хто хотіли просто втекти зі свого дому в якийсь ліпший і багатший. Найчастіше це люди, яким нестерпно хочеться додому повернутися. Але непереборні обставини – часто такі, що загрожують життю, – не дозволяють цього втілити. Завдяки Сергію Калум зрозуміє, як це – жити за 928 миль від дому, в чужій країні, де тобі не раді, в незнайомому середовищі. І водночас не втрачати оптимізму і бажання вдосконалюватися та змінювати довколишній світ найкраще, не губити своїх мрій і допомагати іншим запалювати власні.
...І коли дочитуєш цю історію, розумієш: мабуть, головний позитивний герой тут – зовсім не той, хто її розповідає. А той, хто поряд. Сам оповідач у цій історії росте, змінюється, стає кращою версією самого себе. Й наприкінці отримує найважливішу нагороду – щиру дружбу.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно