Казка про тринадцять кротенят
01.12.2014
У родині кротів народилися ще двоє малюків – тринадцяте і чотирнадцяте малята – Муркавка і Повз, бо у тварин називають малят одразу після появи на світ відповідно до того, як ті поводяться. Ці двоє і стають головними героями книги.
У тварин все як у людей. Батько кротячої родини працює в газеті «Кротяча правда». Мама вважає, що «життя занадто коротке, щоб присвячувати його тільки хатній роботі» (С.13), вона вивчає іноземні мови, вирощує орхідеї, стрибає на батуті, хоча й не цурається кухні.
Тварини носять людський одяг, тому малюки деякий час ховаються в кишеньці батькового пальто (таке собі кенгуру по-кротячи). У них є крамниця з ласощами, де працює Німа Куниця, кафе «Під дубом», де хазяйнує кумедний їжак, який полюбляє мандрувати світом і багато бачив, навіть доходив до гір і моря.
Малеча пізнає світ, знайомиться із нахабним яструбеням, яке щойно вилупилося з яйця, товаришує із бобреням Загатою. Муркавка навіть вчиться плавати, і це швидко стає у пригоді, коли потрібно врятувати потопаюче кротеня Бурю із сусіднього лісу.
Є у цій казці і фантастика, бо порятоване кротеня додому на своїй спині відносить ворона. Фантастична і дружба між тваринами, бо звірі, наприклад, опікуються покинутим зайченям, яке народилося не навесні, а перед самою зимою.
Не зважаючи на те, що у книзі проходить майже рік, але таке враження, що текст створено з фішок та емоційно не цілісних фрагментів. Часто твір сприймаєш як сценарій для мультфільму.
А хто ж робить сніг? Дізнаємося наприкінці: це померлі тварини. Ось так поетизовано показано, що душі померлих відправляються на небо.
Висновок: Непогана казка, але складається таке враження, що вона написана заради того, щоб сказати, хто ж «робить сніг».
Дарина Пилипенко
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно