Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Дудник Владислава
Калейдоскоп дитячих мрій у книзі Ольги Купріян «Мирослава та інші з нашого двору»
Random
Ні для кого не секрет, що діти відчувають та сприймають цей світ зовсім не так, як дорослі. Дітлашні усе навколо здається цікавим та захопливим, повним таємниць та неймовірних загадок. Як круто вивчати навколишній світ, спостерігати (читай – шпигувати) за всім навколо та проводити час із найкращими друзями! Світ дитинства – унікальний калейдоскоп незабутніх вражень та відкриттів, чарівний та неповторний Острів, який залишається у пам’яті назавжди, і ти можеш повернутися на нього завдяки своїй уяві коли забажаєш. Але навіть у прекрасному світі дитинства є не тільки радість та веселощі: бувають моменти суму та розчарувань. Про дитячі пригоди та перипетії ви прочитаєте у книзі Ольги Купріян «Мирослава та інші з нашого двору», яка нещодавно з’явилася у «Видавництві Старого Лева».
 
Таємниці звичайного-незвичайного двору
 
Головний герой історії – школяр Микита, який розповідає читачам про усе, що з ним трапляється: про захопливі пригоди, веселі ігри, найкращих друзів і, звичайно, про двір, у якому мешкає. Адже кожна людина тут – особлива і цікава: сусідка тьотя Аня, яка дбайливо саджає і поливає квіти біля під’їзду; бабця Соня, песика Джоніка якої Микита час від часу вигулює; непосидюча малеча Злата, Рита та Соля, за якими потрібно постійно наглядати (це інколи Микиту дуже дратує Посмішка), і загадковий чоловік-Панама, який, на думку хлопця, може виявитися таємним агентом…
 
Справ у Микити – вдосталь! Покататися на тарзанці, позмагатися із найкращою подругою Мирославою у стрибках із гойдалки чи турніка (ой, часто ці змагання можуть бути небезпечними!), пошпигувати за сусідами…
 
Тоді Мирослава стала ногами на сидіння гойдалки і почала розгойдуватися так високо, що на мить мені здалося ніби вона зробить «сонечко». Гойда-гойда – р-раз – і стрибок у пісок! Красиво!
Але до мого рекорду їй, звісно, далеко.
… Я заліз драбиною нагору й усівся на самому вершечку турніка.
– Агов! Дивись і вчись!
Затамував віддих – і стриб! Головне – робити це швидко, тоді не встигаєш злякатися.
– Микито, ти що робиш! – мама Поліни таки помітила. – А якщо малі захочуть повторити?!
Я зиркнув на малих – чорт, усі, як одне, втупилися в мене.
– Не робіть як я. Ви ще малі! – сказав для порядку і відійшов подалі від майданчика. Не впевнений, що ці слова задовольнили Полінину маму, але я зробив усе, що міг.
 
Хто ж з нас у дитинстві не полюбляв лазити по деревах, набиваючи собі ґулі та синці? А вести спостереження за жителями свого будинку чи вулиці?! А викликати привидів та вигаданих істот – такі справи завжди захоплювали та змушували добряче понервувати!
 
 Коли тобі 10 років – відчуваєш, що усе можливо: квіти каштану здаються тобі морозивом-ріжком («Сотні морозив на одному дереві!»), ти відчуваєш себе центром Всесвіту і віриш, що диво може статися з тобою будь-якої миті.
 
Особливо, якщо живеш біля авіазаводу, і з вікна під’їзду бачиш, як злітають у небо найбільші літаки у світі!
 
І саме тієї миті все затихло. Літак злетів!
Наші очі були напружені до межі, вдивляючись у блакитні латки неба поміж листям. Війнув вітерець, гілка гойднулася, і… в дірці, що на мить утворилася, ми узріли клапоть літака! Ми закричали несамовито – як тоді, коли наша команда забила гол на чемпіонаті світу з футболу. Ми взялися стрибати по колу й улюлюкати. Це було фантастичне відчуття! Ніколи доти я так не радів, побачивши крихітний клаптик «Мрії».
 
Усі ми родом із дитинства
 
Ользі Купріян вдалося майстерно, захопливо та щиро описати світ очима дитини: віриш у розповідь Микити від першого до останнього слова.
 
Кумедна, смішна та цікава, щемка і мила повість про дружбу та взаємопідтримку, про незабутню пору дитинства, яка так швидко минає. Та є у книзі й моменти, від яких сльози навертаються на очі: розлучення батьків, хвороба рідних, непросте життя переселенців – у цій повісті підіймається чимало проблем, які не зайвим буде обговорити батькам разом зі своєю дітлашнею.
 
 
 
Інколи дружба – це не слова, а тиша. Просто бути поряд, коли складно. Пограти разом у м’яча. Поділитися «Колою». І разом спостерігати, як злітає високо в небо літак «Мрія»... А буває, дружба – це вчинки. Заступитися за слабшого. Допомогти полити квіти. І дати зрозуміти: ти завжди підтримаєш, хай щоб сталося…
 
 
Ця історія про сміливих духом людей, які не дозволяють собі здаватися, хоч якими б були обставини, та вірять у добро і любов – попри все. Кожен із нас може змінити світ на краще: розрадити ближнього, надати необхідну допомогу, прикрасити місце, де живеш – і з таких, на перший погляд, дрібниць, складатиметься наша картина світу. Адже тільки від нас залежить, якими кольорами ми її розмалюємо.
 
 
Ілюстрації та обкладинка Альбіни Колесніченко додають повісті «мультяшності» та чудово передають характери персонажів. Виникає враження, що ти давно вже знаєш Микиту, Мирославу (яка, до слова, стала «повелителькою двору» Посмішка), Дениса, їхніх рідних, і вони усі стали тобі добрими знайомими.
 
 
Обережно: після прочитання книги у дітей буде доволі чітка та докладна інструкція, як викликати Гумову Дупу Посмішка
 
Цікавих читань!
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage