«Інші речі». NEXT DOOR Юрка Іздрика
Дронь Артур
26.03.2021
Творчість Іздрика – надзвичайно різноманітна. Він впізнаваний і водночас постійно новаторський. Антипафосний і разом із тим – культовий. Збірка віршів «Інші речі», яка вийшла з друку минулого місяця, схожа на свого автора такою ж насиченістю і різноманітністю. Це водночас і продовження Іздрика, і певне узагальнення Іздрика, і в дечому новий погляд на Іздрика. Словом, є про що поговорити.
ЮРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Ця книжка нагадує мурал із віршем на міській вулиці. Ви здалеку бачите обриси слів, а під ними великими буквами прізвище – ІЗДРИК. Але підходите ближче, бачите слово за словом і розумієте, що раніше цього вірша не читали. Дивуєтесь і захоплюєтесь. Читаєте і перечитуєте. За підписом ви одразу зрозуміли, чия це поезія, але тепер дивитеся на цей підпис уже якось по-іншому...
Щось подібне і з «Іншими речами». Дивишся її зміст, читаєш кілька поезій і одразу розумієш, що це Іздрик. Ну звісно ж Іздрик. Хто іще? Цей витриманий ритм, який може ввести в транс або спокусити зачитати вірші, як реп. Ці «крізь мене наскрізь протікаєш», «ти почіхала б може мене за вухом» та «ти вся така олдскульна і суха». Усе це безперечно Іздрик. Як напис на муралі великими буквами.
всі чекали кінця кінців
а настали кінці кінця
дуже дивні кінці оці
дуже дивна реальність ця
Робить щось неймовірне з музичністю своєї поезії. Вибудовує строфи так, що з цього виходить блюз:
ідуть години і дні
я зависаю на дні
а дні смертельно нудні
мила
……
сльозиться тінь як вода
……
сльозиться тінь як вода
сріблиться повня бліда
я розірвав календар
часу
А ще робить дещо незвичне і цікаве з адресуванням творів. Він пише Вінграновському і звертається розважливо і приземлено, як до давнього друга:
розкажи мені бро
як раніше було
як росло і цвіло
як минуло-пройшло
Звертається до батьківщини, але не пафосно-патріотично-гучними словами. Він робить це провокативно, звертається претензійно:
як же ти мене дістала
люба батьківщино!
вже і літ тобі немало
вже і літ тобі немало
а ти все – дитина
А з образами Іздрик робить те, що й завжди. Не розмінюється на щось дрібне і не вигадує щось штучно-високе. Пише про найголовніше і думає над найглобальнішим. Але водночас в контексті лише однієї людини. Словом, прозово це не поясниш, але можна спробувати ось так:
не сліди поза мною
і будь же уважна
не будь же дурною
бо місяць у повні
бо рік високосний
бо смерть безумовна
життя ж – безвідносне
У цій книзі зібрано багато нових Іздрикових віршів. Таких, де він справді проявляє свої майстерність повністю. Це і спонукає захоплюватись його поетичним світом, і якось ще більше підсилює загальний образ поета. Але, що мабуть найголовніше, вони справді дуже добре вибудовують свій світ. Такий власний Іздриковий світ, у якому живуть за його, Юріанським календарем. І де, як в однойменному вірші, поет може все, і він цим сповна користується:
коротше
це літо уже не мине
я дощ і сніги відміняю
ІНШІ РЕЧІ
Ця книга – найновіша збірка Юрія Іздрика. А ще вона одна з найкрасивіших книжок автора. Власне, оформлення видання є однією з головних його особливостей. Автором графіки та колажів є сам Іздрик, а обкладинку книги створила Альона Олійник. Композиції поета не просто доповнюють тексти, а витворюють з ними один художній твір. Про це влучно написано в анотації до книги: «Ці “інші речі” проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі – книжки як артефакту життя».
ІЗДРИК ЛІРИЧНИЙ
Окрім нових віршів, «Інші речі» вмістили в собі й давніші, добре відомі поезії Юрія Іздрика. А з цих старших поезій по-особливому звучать зворушливі і ліричні. Іздрик – поет багатогранний, такою ж є і його поезія. Він пише і дуже філософські вірші, і легкі та веселі поезії, і вірші-пісеньки. Але разом із цим він завжди пронизливим і ліричним. Без зайвих слів і складних метафор. Без штучності. Про важливе і близьке він говорить у найкращий для цього спосіб. Важливо і близько.
Як у вірші «Ностальгія», де потрібно відпустити пташку летіти, а вірш – щебетати. У таких темах бачиш дуже глибокого і серйозного поета. Поета, який говорить, приміром, про минуле, що тепер живе окремо від тебе, але дає розуміння якихось нових речей.
але серце легке та чисте
але вірші-птахи – на волі..
щастя робиться незумисно
щастя діється мимоволі
Ці прості, близькі і відверті поезії – ніби фортепіанні сонати в одному плейлисті із найсучаснішими реп-треками. Але важливо, що плейлист цей цілком органічний і гармонійний. Ніщо не вибивається і не випадає. Просто ці інші речі зупиняють тебе. Відкривають тебе. Вкривають.
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгортаються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
НАСТУПНІ ДВЕРІ ІЗДРИКА
Своїм віршам Іздрик дає назви. Навіть у цьому проявляється його стиль, адже він любить грати зі словами, давати назви англійською, або придумувати щось таке цікаве, як «Фукуяма 2.020». Та у цій збірці по-особливому звучить назва вірша «NEXT DOOR». «Інші речі» у певному сенсі і є наступними дверима Іздрика. Після сотень слів це двері в його малюнки і композиції. Після давніх вірші це двері в найактуальнішу творчість. І навпаки – після нових поезії це двері в саму серцевинну Іздрикового поетичного світу. В саму серцевину.
смерть – аферистка відома й зануда перфектна
ходить кругами марудить цілиться із травмата
знаєш що сестро? зачекай-но мене у пеклі
у мене тут знаєш травень
у мене тут сестро свято
Десь так і відбувається у світі «Інших речей».
Там і про час,
і про втому,
і про роздратування,
і про незадоволення світом,
і про незадоволення світом,
і про захоплення світом,
і про смерть,
і про життя,
і про те, що між ними,
і про те, що над ними,
і про неї,
і про серцевину,
і про почуття,
і про непосидючу вітчизну,
і про ненависну вітчизну,
і про неймовірну вітчизну,
і про мед та бджіл,
і про страх і втому,
і про шлях додому,
і про біль,
і про зв’язок.
І про інші речі.
і про смерть,
і про життя,
і про те, що між ними,
і про те, що над ними,
і про неї,
і про серцевину,
і про почуття,
і про непосидючу вітчизну,
і про ненависну вітчизну,
і про неймовірну вітчизну,
і про мед та бджіл,
і про страх і втому,
і про шлях додому,
і про біль,
і про зв’язок.
І про інші речі.
Про вміння відкласти зайве вбік, як робить сам Іздрик. Відкладає і нагадує цьому зайвому, що воно відкладене. А тоді говорить про найважливіше. Бо у нього, знаєте, травень. І у нас тоді, сестри, свято.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно