Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Дронь Артур
«Інші речі». NEXT DOOR Юрка Іздрика
Random
Творчість Іздрика – надзвичайно різноманітна. Він впізнаваний і водночас постійно новаторський. Антипафосний і разом із тим – культовий. Збірка віршів «Інші речі», яка вийшла з друку минулого місяця, схожа на свого автора такою ж насиченістю і різноманітністю. Це водночас і продовження Іздрика, і певне узагальнення Іздрика, і в дечому новий погляд на Іздрика. Словом, є про що поговорити.
 
ЮРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
 
Ця книжка нагадує мурал із віршем на міській вулиці. Ви здалеку бачите обриси слів, а під ними великими буквами прізвище – ІЗДРИК. Але підходите ближче, бачите слово за словом і розумієте, що раніше цього вірша не читали. Дивуєтесь і захоплюєтесь. Читаєте і перечитуєте. За підписом ви одразу зрозуміли, чия це поезія, але тепер дивитеся на цей підпис уже якось по-іншому...

Щось подібне і з «Іншими речами». Дивишся її зміст, читаєш кілька поезій і одразу розумієш, що це Іздрик. Ну звісно ж Іздрик. Хто іще? Цей витриманий ритм, який може ввести в транс або спокусити зачитати вірші, як реп. Ці «крізь мене наскрізь протікаєш», «ти почіхала б може мене за вухом» та «ти вся така олдскульна і суха». Усе це безперечно Іздрик. Як напис на муралі великими буквами.

Але ось перегортаєш сторінку за сторінкою, читаєш нові вірші і перечитуєш давні, бачиш щось таке, після чого погляд на підпис буде вже іншим. Іздрик в цій книзі розходиться на повну. Він грає словами й алітерує так, що до звичного чіткого ритму додається ще й якийсь надритм вірша:

всі чекали кінця кінців
а настали кінці кінця
дуже дивні кінці оці
дуже дивна реальність ця
 
Робить щось неймовірне з музичністю своєї поезії. Вибудовує строфи так, що з цього виходить блюз:

ідуть години і дні
я зависаю на дні
а дні смертельно нудні 
мила
……
сльозиться тінь як вода
сріблиться повня бліда
я розірвав календар
часу
 
А ще робить дещо незвичне і цікаве з адресуванням творів. Він пише Вінграновському і звертається розважливо і приземлено, як до давнього друга:
 
розкажи мені бро
як раніше було
як росло і цвіло
як минуло-пройшло

 
Звертається до батьківщини, але не пафосно-патріотично-гучними словами. Він робить це провокативно, звертається претензійно:

як же ти мене дістала 
люба батьківщино!
вже і літ тобі немало
а ти все – дитина
 
А з образами Іздрик робить те, що й завжди. Не розмінюється на щось дрібне і не вигадує щось штучно-високе. Пише про найголовніше і думає над найглобальнішим. Але водночас в контексті лише однієї людини. Словом, прозово це не поясниш, але можна спробувати ось так:

не сліди поза мною
і будь же уважна
не будь же дурною
бо місяць у повні
бо рік високосний
бо смерть безумовна
життя ж – безвідносне
 
У цій книзі зібрано багато нових Іздрикових віршів. Таких, де він справді проявляє свої майстерність повністю. Це і спонукає захоплюватись його поетичним світом, і якось ще більше підсилює загальний образ поета. Але, що мабуть найголовніше, вони справді дуже добре вибудовують свій світ. Такий власний Іздриковий світ, у якому живуть за його, Юріанським календарем. І де, як в однойменному вірші, поет може все, і він цим сповна користується:
 
коротше
це літо уже не мине
я дощ і сніги відміняю

ІНШІ РЕЧІ

Ця книга – найновіша збірка Юрія Іздрика. А ще вона одна з найкрасивіших книжок автора. Власне, оформлення видання є однією з головних його особливостей. Автором графіки та колажів є сам Іздрик, а обкладинку книги створила Альона Олійник. Композиції поета не просто доповнюють тексти, а витворюють з ними один художній твір. Про це влучно написано в анотації до книги: «Ці “інші речі” проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі – книжки як артефакту життя».

ІЗДРИК ЛІРИЧНИЙ
 
Окрім нових віршів, «Інші речі» вмістили в собі й давніші, добре відомі поезії Юрія Іздрика. А з цих старших поезій по-особливому звучать зворушливі і ліричні. Іздрик – поет багатогранний, такою ж є і його поезія. Він пише і дуже філософські вірші, і легкі та веселі поезії, і вірші-пісеньки. Але разом із цим він завжди пронизливим і ліричним. Без зайвих слів і складних метафор. Без штучності. Про важливе і близьке він говорить у найкращий для цього спосіб. Важливо і близько.

Як у вірші «Ностальгія», де потрібно відпустити пташку летіти, а вірш – щебетати. У таких темах бачиш дуже глибокого і серйозного поета. Поета, який говорить, приміром, про минуле, що тепер живе окремо від тебе, але дає розуміння якихось нових речей.
 
але серце легке та чисте
але вірші-птахи – на волі..
щастя робиться незумисно
щастя діється мимоволі
 
 
Ці прості, близькі і відверті поезії – ніби фортепіанні сонати в одному плейлисті із найсучаснішими реп-треками. Але важливо, що плейлист цей цілком органічний і гармонійний. Ніщо не вибивається і не випадає. Просто ці інші речі зупиняють тебе. Відкривають тебе. Вкривають.
 
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгортаються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
 
НАСТУПНІ ДВЕРІ ІЗДРИКА
 
Своїм віршам Іздрик дає назви. Навіть у цьому проявляється його стиль, адже він любить грати зі словами, давати назви англійською, або придумувати щось таке цікаве, як «Фукуяма 2.020». Та у цій збірці по-особливому звучить назва вірша «NEXT DOOR». «Інші речі» у певному сенсі і є наступними дверима Іздрика. Після сотень слів це двері в його малюнки і композиції. Після давніх вірші це двері в найактуальнішу творчість. І навпаки – після нових поезії це двері в саму серцевинну Іздрикового поетичного світу. В саму серцевину.

Меланхолії обкладинка
Тираж закінчився
А зрештою, «NEXT DOOR» навдивовижу влучно описує мотив цієї книжки. У вірші автор звертається до смерті і робить це доволі, скажем так, категорично:
 
смерть – аферистка відома й зануда перфектна
ходить кругами марудить цілиться із травмата
знаєш що сестро? зачекай-но мене у пеклі
у мене тут знаєш травень 
у мене тут сестро свято
 
Десь так і відбувається у світі «Інших речей».
 
Там і про час,
і про втому,
і про роздратування,
і про незадоволення світом,
і про захоплення світом,
і про смерть,
і про життя,
і про те, що між ними,
і про те, що над ними,
і про неї,
і про серцевину,
і про почуття,
і про непосидючу вітчизну,
і про ненависну вітчизну,
і про неймовірну вітчизну,
і про мед та бджіл,
і про страх і втому,
і про шлях додому,
і про біль,
і про зв’язок.
І про інші речі.

Про вміння відкласти зайве вбік, як робить сам Іздрик. Відкладає і нагадує цьому зайвому, що воно відкладене. А тоді говорить про найважливіше. Бо у нього, знаєте, травень. І у нас тоді, сестри, свято.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage