Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Інша книжка для підлітків
Random
Передбачаючи, що започаткована у «Видавництві Старого Лева» серія «Майже дорослі» винесе на поверхню справді вартісні, якісні й цікаві книжки для підлітків, я й не думав, що це станеться так швидко. Однак уже повість Оксани Лущевської «Інший дім» мене не розчарувала.
 
Молода авторка, яка вже не перший рік навчається за океаном, обрала собі дитячу літературу за фах. Досить ранній Оксанин дебют із повістями «Друзі за листуванням» та «Найкращі друзі» викликав захоплені відгуки дітей, особливо дівчат, які й досі регулярно пишуть листи головним героям Ерику та Ксені, пристойний рівень продажів та постійні прохання написати продовження. Книжки входили до короткого списку премій «Великий Їжак» та «Книга року». Із другого боку, авторці «Друзів» легко закинути брак сюжету, і штучність мови, і ще бозна-що. Однак письменниця недарма навчається в докторантурі: найновіша її книга вже вигідно вирізняється і серед її ранніх творів, і з-поміж підліткових книг українських авторів.
 
Книгу побудовано у формі паралельної розповіді старшого брата Артема і меншої сестри Польки про кількаденні події в одній окремо взятій родині. Хлопець і дівчина почергово ведуть розповідь, ділячись своїми переживаннями і власним баченням родинних та шкільних проблем. Дівчинка молодша, наївніша, більше турбується про родину і сумує за мамою. Хлопчик натомість шаблонніший, але сміливіший і самостійніший. Разом вони – та їхні оповіді – чудово доповнюють одне одного.
 
 
Конфлікт повісті багатоповерховий, і це не може не тішити. Насамперед маємо проблему неповної родини, де двоє дітей залишилися на руках у не дуже путящого, але порядного тата-одинака. А причина цього вже традиційна для книжок ВСЛ: мати-заробітчанка, яка живе за кордоном і має нову родину, тож спілкується з дітьми онлайн. Ця тема з’являється в нашій підлітковій літературі не вперше, та цього разу про гостру проблему написано без придиху, трагічних ноток і панічного застереження – без того, чим вирізнялася нашуміла збірка «Мама по скайпу» (навіть у ній оповідання Лущевської вже вигідно вирізняється тональністю і адресністю). Натомість заокеанську маму показано як щось уже не надто потрібне цій маленькій родині з трьох душ; її щоденні сеанси зв’язку й абсолютна відірваність від того, що відбувається в родині, починають дратувати. І саме цей прийом (а не самогубства, трагічні загибелі та інші страждання, обсмоктані в «Мамі по скайпу») реально показує проблему розділених родин. За це авторці великий плюс.
 
Слід зауважити, що це не перша вдала спроба зобразити проблему трудової еміґрації в українській дитячій літературі. Пригадаймо бодай «Школярку з передмістя (Спосіб існування білкових тіл)» Оксани Думанської. Утім, у «Іншому домі» мама є не лише атрибутом дитячої долі, але й активною дійовою особою, хоча вона діє на відстані й абсолютно без розуміння ситуації.
 
Поза тим, у повісті описано стосунки брата і сестри. Стосунки зразкові, треба визнати, хоча діти й переживають низку конфліктів і непорозумінь саме в час, описаний у повісті. Можливо, дітей згуртувало тривале життя без матері. Але ж не всім старшим братам і молодшим сестрам гризтися. Менша сестричка обожнює свого старшого брата й багато років є його талісманом на баскетбольних матчах. Артем, що цікаво, є баскетболістом. Тож у книжці є описи школярських турнірів із баскетболу між учнями троєщанських шкіл із глядачами та групами підтримки. Якщо у наших школах досі такого немає, то принаймні всі хлопчаки про таке мріють, це точно. Хоча б через популярні голлівудські молодіжні фільми. Із перспективи розвитку конфлікту, любов Артема до баскетболу (американського бога), як і щира прив’язаність брата й сестри, має особливе значення. Адже перед дітьми постає досить виразна перспектива розлучитися або ж виїхати до Америки, де Артем міг би поборотися за таку бажану славу гравця НБА…
 
У повісті також є дві «любовні лінії». Перша дитяча закоханість Польки виглядає досить бурхливою – із втратою мови, червонінням до самих кіс… Трохи схоже на поведінку Джіні Візлі у перших книгах при появі Гарі :) Артемове кохання вже юнацьке, несміливе, але значно реалістичніше. Зі спільним переглядом фільмів і проводжанням додому, нічого такого :).
 
Прикметною рисою повісті є те, що герої впродовж оповіді змінюються, а не залишаються картонними та незмінними. Особливо це помітно на прикладі Польчиного тата й Артема. Затиснутий і затурканий чоловік прокидається до життя після декількох струсів від дітей та новин від колишньої дружини. Звісно, шлях до себе справжнього йому належить пройти довгий, але приємно відзначати досить добре прописані зміни, які вселяють у читача віру в краще.
 
Що ж до наповнення подіями, то повість на них багата. Від класичного сюжету, коли менша дитина потрапляє в халепу, доки старша, відповідальна за неї, проводить час із пасією; і до розборок із хуліганами, які закінчуються у міліційному відділку. Та, попри численність різношерстих подій, оповідь є цілісною. Жодна сюжетна лінія не провисає, жодне питання не залишається без відповіді. Іноді це аж надто помітно, приміром, коли хуліганів, Польчиних кривдників, показують по телеку в новинах, і дівчинка бачить, що справедливість перемогла. Авторка називає це «ефектом бумеранга». Вочевидь, вона надає особливого значення покаранню зла і винагородженню скривджених. Діти справді часто потребують перемоги справедливості, хай навіть такої, яка в читачів, уражених дорослим цинізмом, може викликати посмішку.
 
Мова дітей у діалогах сучасна і природна, а ось коли вони виступають нараторами – трохи інша, літературніша. Втім, це не викликає якогось відторгнення, бо ж те, як ми говоримо, і те, як, для прикладу, пишемо щоденник, – це трохи різні речі… Мова однозначно багатша і цікавіша, ніж, приміром, в одній із ранніх книг Оксани Лущевської, «Сева і Ко», яка вийшла у видавництві «Навчальна Книга – Богдан»). Можна лише поаплодувати авторці, яка збагачує і розвиває своє мовлення, перебуваючи так далеко від батьківщини.
 
А що ж на виході? Як склалося у цієї дивної родини? Чи поїхав Артем до США, женучись за мрією, і покинув тата й кохану? Чи залишився вдома, а до мами подалася лише Полька? Оксана Лущевська прямо цього не вказує, залишаючи класичний відкритий фінал. Тільки от протягом оповіді вона зуміла показати (саме показати, а не розказати, що важливо!), що варіант розвитку подій фактично лише один. Який – читайте самі.
 
Володимир Чернишенко
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage