0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Геній, поштар і філантроп: рецензія на книгу Террі Пратчетта «Поштова лихоманка»
Random
Такі вони дивні, ці люди: вкрадеш п’ять доларів – і ти дрібний злодюжка; вкрадеш тисячі – і ти або уряд, або герой.
«Поштова лихоманка»
 
Що станеться з державою, якщо її очолить злочинець? Не простий, а професійний. Ну добре,  припустимо не з державою, а з державною установою. Наприклад, із поштою. Адже гарна служба доставки потрібна всюди. Навіть у Дискосвіті.
 
Янгол приходить лише раз
 
Мокр фон Губперук – професійний аферист: за своє життя він прокрутив цілу купу різноманітних махінацій, через які опинився за гратами. Чи радше в петлі.
 
Та від вірної погибелі Губперука рятує ніхто інший, як сам голова Анк-Морпорку – лорд Ветінарі. Але кожна послуга має свою плату. За дароване життя Ветінарі просить Мокра очолити місцевий поштамт. Здавалося б, що це ще одна вигідна оборудка в житті злочинця. Але насправді все не так просто, як видається, адже востаннє пошта працювала ще за часів… Хммм… Дайте подумати… Словом, точно не в цьому сторіччі. Тож перед Губперуком  постала досить нелегка задача: відродити поштамт із нічого. Та це не єдина проблема – всі його попередники померли за досить дивних обставин, а сама пошта представляє неабияку загрозу для деяких дуже впливових людей.
 
Примусь мене сміятися
 
Гумористичне фентезі – нелегкий жанр. Його легко можна порівняти з горором, бо обидва напрямки потребують кропіткої роботи та неабиякого письменницького таланту. Кому цікава книжка, де 300 сторінок присвячено недолугим жартам, а сюжет, здається, взагалі відсутній? Саме в цьому і полягає складність кумедних книг –  гумор має бути лише легкою спецією, а не основним інгредієнтом.
 
Здається, Пратчетт зміг вичислити ідеальну формулу смішної літератури, адже кожна його книга – це довершене поєднання легкості та глибокодумності. Саме ця суміш робить романи Пратчетта такими популярними та цікавими – адже він справді міг писати про важливе весело.
 
Вам лист!
 
«Поштова лихоманка» – 33 книга Дискосвіту, і друга позациклова книга, видана українською.
 
Книга захопила мене не відразу, адже перші 100 сторінок – це лише початок історії, який має дуже мало динаміки. Але далі стає зрозуміло, що роман має сильний і гарно побудований сюжет та атмосферу, яка суттєво відрізняється від інших частинок серії. Вона така ж іронічна та гостра, проте більш  глибока та барвиста емоційно.
 
Тут Пратчетт приділив увагу саме почуттям і бажанням своїх героїв: кожен із них має мету, якої страшенно хоче досягти: Губперук мріє стати по-справжньому вільним від свого минулого, але водночас бореться з нестримним бажання його повернути, його підлеглі – старий листоноша Шеляг та юний помічник Стенлі також мають заповітні мрії: наприклад, Стенлі – завзятий шпильковий колекціонер, який не проґавить жодної можливості навіть постояти поруч з ними, вже не говорячи про бажання мати кожну існуючу на Диску шпильку, а Шеляг вже не перший рік марить підвищенням:
 
«А що коли я завтра склею ласти, га? І я постану перед своїми праотцями й вони скажуть: «Чи це ти, старший поштовий інспекторе Шеляг?» – і я відповім: «Ні», – й вони скажуть: «Тоді звичайно це ти, старший листоношо Шеляг?» – і я відповім: «Не зовсім», – і вони скажуть: «Холєра ясна, Толлівере, ти що, хочеш сказати, що так і не піднявся вище молодшого листоноші? Який же ти після цього Шеляг?» – і я почервонію й не відмиюся від ганьби. Кому цікаво, що я роками давав ради цьому місцю? Значення мають золоті ґудзики!»
 
 
 
Вмотивованість героїв робить їх страшенно цікавими та привабливими.
 
Але самими лише людськими персонажами Пратчетт не обмежується. Поруч зі звичайними робітниками пошти, працюють невтомні та рішучі големи. Змалювання цих істот у книзі досить незвичне, адже письменник показує їх розумними та відданими, не використовуючи свою звичну сатиру.
 
Злочинний талант
 
Що ж до головного героя – то Мокр фон Губперук не такий простий хлопець, яким може здатися на перший погляд. Так, він злодій, але досить харизматичний злодій, який до того ж має власний кодекс честі. Розумний, винахідливий та комунікабельний – хіба йому не можна пробачити кілька підробних чеків та спекуляцію з продажем коней?
 
Його роль в сюжеті по-справжньому повна. Нарешті Пратчетт не побоявся повністю зануритися в психологію свого героя. Роздуми Губперука є важливою складовою книги. Впродовж читання відчувається непереборна симпатія автора до свого творіння – я на 99% певна, що Мокр був одним із улюблених персонажів Пратчетта.
 
Головна проблема Губперука – його страх бути самим собою. За 26 років він змінив купу імен, але так і не звик до власного. Він складає враження рішучого пройдисвіта, якому море по коліна. Але  насправді, глибоко невпевнений всередині. Його розвитку та самосприйняттю відведена немала часточка книги.
 
Кому читати?
 
1.       Шанувальникам тонкого, але водночас гострого гумору.
2.       Любителям «Правди»
3.       Любителям «Правди», яким цікаво, чи Отто досі працює в газеті.
 
Насправді, «Поштова лихоманка» – неординарний представник Плаского світу: в ній цілком відсутні складні дискосвітські терміни, тож можливість заплутатися в процесі читання зведена до мінімуму. Саме тому можу сміливо порадити цю книгу  як варіант для знайомства з чарівними світами Пратчетта.
Вам може бути цікаво
Онлайн-презентація роману «Діти їхні» Ніколя Матьє!
Моя подруга з темної матерії
Скрибченко Дар’я
Безкоровайний Кирило
Ранні твори Террі Пратчетта видадуть у вересні
Почитаємо? Книжки для родинного читання
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати