0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Галицькі оповідання»: пошуки польської душі Анджея Стасюка
Random
Польський письменник Анджей Стасюк вже багато років пояснює Україну Європі, усіляко підтримує європейські настрої українців. Він не лише відрізняється талантом бачити крізь прості історії людей суть процесів, і не лише видавничою діяльністю (Стасюк видає чимало українських авторів у польських перекладах) чи дружбою з Юрієм Андруховичем, а особливим тонким розумінням України , її проблем і її місця на мапі Європи.
 
В рамках 21-го Форуму видавців Стасюк презентував «Галицькі оповідання» — це стара книжка , яка вийшла польською ще 1995 року, але свій український переклад, завдяки Тарасові Прохаську, отримала лише зараз. Тепер Анджей Стасюк навпаки розповідає про поляків Галичини на зламі епох.
 
Книга «Галицькі оповідання» — це 15 історій з 90-х, географія яких східні польські землі. Оповіді про те, яким став перехідний час для Польської народної республіки і як це вплинуло на звичайних людей, які тинялися в пошуках себе і свого місця тепер у новій країні, проте зі старими порядками.
 
«Мене часто запитують, чому ти не пишеш про Західну Європу. А мені вона нецікава, там нічого не відбувається, саме тому я дивлюся на Схід. Схід для мене більш sexy », — говорить Анджей Стасюк про своє багаторічне літературне дослідження Східної частини Європи.
 
Книга, попри свою літературність і неприсутність образу автора в тексті, наповнена особистими спостереженнями і досвідом. У 26 років Стасюк покинув рідну Варшаву, аби переїхати в село Воловець у Низьких Бескидах. Пізніше разом із дружиною, вони заснували там видавництво. Ця місцина не є типовою для Польщі, це православне село із мешканцями різних національностей, в тому числі й українцями.

 
Сільські звичаї, спосіб життя горян, їхні проблеми,-- все це дало Анджею розуміння, чим переймалися ці люди на зламі епох,яка була їхня персональна еволюція і чи була вона взагалі, а головне, якою є ця загадкова галицька земля. Він—мешканець Карпат, а це парадигма, в якій містечко чи селище часто стає важливішим за країну загалом.
 
Герої книжки Стасюка — це люди довкола нас. 90-ті роки для автора були періодом захоплення творчістю Бруно Шульца, у стилістиці ще немає фірмової стасюкової лаконічності, точності описів, він пробує наслідувати яскравість мови в описі простих речей.
 
Анджей Стасюк щиро зізнається, що хотів би, аби зник кордон між Польщею й Україною. Герої «Галицьких оповідань» так само не надають великого значення кордону. Та і сам письменник є людиною вільною і майстром переміщень, на його улюбленій машині він об’їздив багато країн. І свої спостереження і враження виливає на папір.
 
Але, попри те, що книга в основному про поляків, її проблематика, історії людей, які не змогли змиритися із розпадом СРСР, — зрозуміла й українському читачеві.
 
 
Пояснюючи Україну
 
Варто сказати про постать самого Анджея Стасюка, як людини, яка багато років послідовно реагує на гострі події в Україні і розтлумачує їх полякам у своїх статтях. Тому , окрім книги «Галицькі оповідання», його «пошуки польської душі» крізь українськість прогриміли під час Майдану . Тоді він дав німецькому журналу Die Welt інтерв’ю, в якому пояснив, що українці насправді борються не лише за себе, а за Європу, яка «захиталася» у своїх цінностях:
 
«..Нині, коли ситуація справді загрозлива, коли точиться справжня, а не карнавальна, битва, коли ллється кров і катують людей, над київським Майданом розлягається тиша. Навіть моя країна — така проукраїнська і схильна до участі в чужих повстаннях і революціях — очікує, дивиться, спостерігає. Ніби ці кілька шенгенських років привчили нас до холоднокровності й обережності. Вона не рветься на барикади, як раніше. Озирається і чекає, що скаже європейська решта. Не знаю, що сталося. Ми ніби втратили віру в сенс допомоги. Тим часом там, на Майдані, відбуваються речі набагато важливіші і страшніші, ніж у 2004 році. То що? Українцям додалося віри і сил, а в нас віднялося? Бо ми вже в безпеці і ситі? Ми вже не кричимо: “Київ — Варшава спільна справа!”…?».
 
Анджей Стасюк є своєрідним інтерпретатором України для решти Європи. Мовляв, подивіться, це не дике поле, це цілком європейська країна, яка мала таке саме радянське минуле, як і Польща, але яка змінюється, вчиться, росте, а головне існує. Своїми текстами він пояснює, хто ці люди, часто збідовані, хто ті селяни по різні боки Карпат і які потужні впливи одне на одного. Галичина і польська, й українська.
 
Герої Стасюка — усі ці Юзеки, Мариськи, Владеки — більше аніж зрозумілі українцям, які теж жили у цій реальності: пошуку роботи, дефіциту, виживання, але тим не менш простих радостей звичайних людей.
 
«Галицькі оповідання» — це розповідь про те, як було, аби зрозуміти, куди ж далі. Це відкриття тієї Польщі, яка виживала на уламках СРСР, тієї, яка шукала свій шлях. І схоже, знайшла…
 
Катерина Гладка, Фото Тарас Малий
 

 

Вам може бути цікаво
Гармонія тексту та ілюстрацій: Топ-12 книжок для дітей з авторським художнім оформленням
«Танець недоумка»: планетарна фантастика, що плавить мозок
Ірина Славінська розповість про «Мої запасні життя» в трьох містах України
Джон ле Карре отримає премію $100 тис за «вклад у демократію»
Топ 5 книг про чарівних істот на будь-який смак
Від да Вінчі до Лінкольна: що б його почитати?
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати