Football connecting people: навколосвітній футбольний матч від Бернара Шамбаза
04.08.2016
Надія Мельниченко, Букмоль
Таке враження, що це якась хвороба – усі люблять футбол. Але ця хвороба не страшна.
Книга “Футбольний матч тривалістю в літо” французького письменника Бернара Шамбаза може здатися винятково “хлопчачою”, присвяченою тим юним спортсменам, для яких світ — велетенське футбольне поле, а в якості м’яча завжди може згодитися пара черевиків. Це уривчасті подорожні нотатки від імені дев’ятирічного Фосто. Він обожнює футбол, скептично ставиться до книжок і мріє в майбутньому скласти “екзамен на футболіста”. Разом із батьком-картографом хлопчик вирушає у своє перше кругосвітнє турне — протягом літніх канікул він відвідує 11 країн на різних континентах. Він бере у мандрівку свій м’яч, розфарбований як глобус, і приєднується до матчів у дворах, коридорах, кімнатах у містечках Італії, Азербайджану, Іраку, Індонезії, Канади, США, Бразилії. Фосто заввиграшки знаходить спільну мову і з іноземцями-ровесниками на спортивних майданчиках, де слова не потрібні, і з батьковими колегами – адже завжди можна поговорити про футбол. Як і кожен справжній адепт, хлопчик добре знає найкращих гравців сучасності й недавнього минулого і вправно оперує фубольними термінами.
Звичайно, враження героя-оповідача від кругосвітньої подорожі не обмежуються результативними передачами у дворах. Бернар Шамбаз обирає форму дитячого щоденника для того, щоби розповісти про своєрідну філософію футболу, визнаної в усьому світі “гри мільйонів”. Або ж навпаки, автор використовує популярний вид спорту як зручний і зрозумілий “каркас” для створення оригінальної енциклопедії — адже протягом подорожі футбол перетворюється для героя на спосіб пізнання світу. Доки тато доповнює мапу новими географічними подробицями життя містечок і міст, що починаються на “Ба-”, Фосто на свій лад знайомиться з Іншими – людьми, культурами, традиціями. Виявляється, у футбол грають і там, де десятиліттями точиться війна, і там, де цілою державою керує один диктатор, і навіть там, де в серпні випадає сніг. Бернар Шамбаз навмисне відправляє свого героя за некласичним футбольним маршрутом — уникаючи гучних столиць, відомих усьому світові команд на кшталт “Барселони” (яка, щоправда, підходить як місто-що-починається-на-Ба). Фосто заповнює прогалини у власній футбольній освіті й дізнається про легендарну збірну Угорщини середини ХХ століття, про тріумф збірної Північної Кореї на чемпіонаті світу 1966 року, про Кубок африканських націй. Він вивчає багато нових слів, бере участь у міжнародному буккросинґу, знайомиться з традиціями індіанців, пише своє перше футбольно-антропологічне дослідження у шкільному зошиті в клітинку і повертається до передмістя Парижа геть іншою майже-десятилітньою людиною. Хлопчик навіть задумується про можливість не-фубольної кар’єри під враженням від перебування на півночі Канади:
Коли я стану дорослим, дуже дорослим, і якщо провалю іспит на футболіста, то вивчуся, щоб стати послом у Баффіновій Землі.
Мабуть, для когось із читачів “Футбольний матч тривалістю в літо” стане дзеркалом, у якому заввиграшки можна відшукати свої мрії та страхи. Хтось отримає порцію натхнення для шкільних творів на тему “Як я провів літо”. Когось неодмінно приваблять ілюстрації, які візуалізують не лише пригоди героя, а й побут і символіку тих країн, які йому довелося побачити. Комусь буде забагато футболу, а хтось скаже, що тут замало пригод. Звісно, ця невеличка книжка могла би стати романом-травелогом, юний герой якого мандрує з континенту на континент у пошуках своєї ідеальної футбольної команди, з якою він би зіграв ідеальний матч. Натомість вона стала книжкою-враженням, добіркою мікро-історій, калейдоскопом нових слів, альбомом із нашвидкуруч зробленими подорожніми ескізами. Так ніби після довгої мандрівки заплющуєш нарешті очі для сну, а під повіками й далі миготять мінливі пейзажі.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно