Міра Київська, Букмоль

Коли музика захлинулася від свого суму, я притулилася до мами ще ближче. Як давно ми не сиділи ось так — не галасуючи, не сперечаючись, не гарикаючи одна на одну. А мені цього бракувало. І я не знала, чи буде ще так коли-небудь. Я йшла дорогою життя, щоб стати ні на кого не схожою дивачкою. Мама засліплювала всіх і все навколо себе так, що я за нею ставала невидима, як стають невидимими зірки при сході сонця.

Хоча написану понад тридцять років тому повість Ульфа Старка “Диваки і зануди” (Dårfinkar & dönickar) складно назвати сучасною підлітковою літературою, я дуже тішуся з того, що цьогоріч її було видавно в українському перекладі (Видавництво Старого Лева). Перш за все, радію, бо в Україні з’являється усе більше перекладної підліткової літератури. Літератури якісної та легкої. Такої, що не просто торкається актуальних та складних тем, але й не пригнічує, не моралізує та не намагається відверто навчити читача усьому “хорошому, доброму й світлому”.

Сюжет книжки розгортається протягом одного тижня і розповідає про життя дванадцятирічної Симони — звичної для підліткової літератури неординарної героїні, якій доводиться кардинально поміняти своє життя через рішеня ще більш неординарної мами жити разом із бойфрендом. Знайти нових друзів, знайти пса, якого загубили при переїзді, стати заручницею ситуації й випадково “перетворитися” на хлопця, побитися з однокласником, завести нових друзів, знову стати заручницею ситуації і, нарешті, повернути справжню себе — протягом одного лише тижня автор змушує головну героїню пройти крізь таку велику кількість випробувань, що їх вистачило б на цілу трилогію. При цьому, одна із сюжетних ліній повісті торкається теми смерті близької людини, одна порушує проблему складних стосунків з мамою та вітчимом, одна ж розповідає про такі невід’ємні речі (підліткового) життя, як то соціалізація, взаємне і невзаємне кохання, навчання тощо.

Яка ти дурненька, — так само пошепки відповів дідусь. — Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда.

Утім, як не дивно, виглядає уся ця переповнена звичайними та надзвичайними подіями історія доволі реалістично й правдоподібно. Насамперед завдяки справді майстерній імітації голосу підлітка. Симона, вустами якої Ульф Старк і розповідає усю цю карколомну історію, приймає неправильні рішення, злиться на рідних, буває несправедливою, імпульсивною, але завжди залишається зрозумілою, а, головне, близькою читачеві. Звичайною і водночас незвичайною дівчиною. Героїнею, у якій немає нічого героїчного та патетичного. Натомість є важливий досвід, історію про який цікаво читати як у Швеції, так і в Україні.

Захопливу повість Ульфа Старка «Диваки і зануди» Букмоль оцінює у 5 мольок й рекомендує до прочитання.