0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Дива трапляються з тими, хто у них вірить: рецензія на книгу «Коли сніг пахне мандаринками»
Random
А ви пам’ятаєте, як добре мріялось у дитинстві? Особливо у різдвяно-новорічну пору? Здавалося, ти на порозі неймовірних відкриттів і звершень, усе навколо було казковим та чарівним, а у серці надійно оселилося відчуття дива. Навіть якщо ви забули як це, не турбуйтеся: згадати різдвяно-новорічні чари допоможе книга «Коли сніг пахне мандаринками», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева».
 
Під неймовірної краси обкладинкою, яка зачаровує з першого погляду, ховаються 24 дивовижні історії від сучасних українських авторів. Кожне оповідання у збірнику прекрасне й неповторне, із святково-зимовою атмосферою. Читаєш і, здається, чуєш як сніг рипить під ногами, бачиш як сніжинки кружляють у хаотично-прекрасному танку, відчуваєш смак мандаринок. Зима, за вікном усе вкутано білою ковдрою, а ти зустрічаєш свята у колі рідних. Хіба не чудово?
 
«Ярко і Марта дуже любили Різдво у бабусі, бо це було щось особливе, щось лише їхнє…. Їм стелили у вітальні на розкладеному дивані, вони мали тут свої піжами. Бабуся читала їм книжку перед сном, а коли гасила світло, гірлянда на ялинці й далі мерехтіла кольоровими вогниками. Це було так гарно, так затишно і казково. Жоден зимовий день не був схожим на бабусине Різдво».
 
(із оповідання «Різдвяне кошеня» Анни Сидор)
 
Ця книга про тих, хто не втратив віру у казки та дива, хто вірить в чудеса та вже стоїть на порозі дорослішання: вона про підлітків. Діти дорослішають і проживають весь спектр емоцій: від радості та щастя до суму.
 
Оповідання зі збірника щемкі та щирі, добрі та радісні, фантастичні та захопливі, інколи меланхолійні. Але навіть сум у цих історіях чесний і світлий.
 
Усе буде добре. Навіть якщо зараз важко чи бентежно. Із кожним із нас обов’язково трапиться казка, а новорічні свята подарують щось нове й прекрасне.
 
Ця книга дає нам змогу знову повірити у дива, згадати, що люди набагато добріші та чуйніші, ніж інколи може здатися. Різдвяно-новорічна пора – це коли у повітрі витає аромат дива і казки, коли з тобою трапляються неймовірні речі і збуваються навіть ті бажання, про які ти не зізнавався й собі. У такі моменти віриш: можливо все.
 
«Леся стояла посеред найпрекраснішої зими: падав лапатий сніг, пес гасав подвір’ям, а мама щось радісно вигукувала і голосно сміялася. Здається, тепер від щастя світилася не лише мама, а й Леся. Мрії таки збуваються, коли на те час. Капосний Дід Морозко не підвів. Прийдешній рік має бути особливим! Тепер Леся це точно знала».
 
(із оповідання «Самотні серця крапка ком, або Дід Морозко про все подбає» Слави Світової)
 
 
Звичайно, не обходиться у житті підлітка й без втрат. Завдяки цій книзі читач навчиться проживати такі стани, зрозуміє, що він не самотній у своїх переживаннях. Бувають періоди, коли зневірюєшся в людях. А диво стається, коли не чекаєш, й перевертає усе з ніг на голову. Розкриває твоє серце і огортає теплим, світлим теплом, начебто хтось тебе закутав у м’яку ковдру.
 
Є у збірнику історії про Різдво, у яке ти народжуєшся вдруге. Про Різдво, коли стаються фантастичні речі, і ти можеш ще раз зустрітися із тими, хто далеко.
 
Разом із героями оповідань читач втрапить у передріздвяні пригоди та халепки, дружитиме з привидами та янголами, отримуватиме листи з минулого, зустрінеться із Леонардо да Вінчі, знайде нових друзів і навіть… кохання!
 
«… За пів години вони неслися на сноубордах з найвищого спуску в місті. Обом аж гупало у скронях від захвату. Вони гукали на весь схил, насолоджуючись польотом і танцюючи сноуборд-сальсу на двох. А далі був теплий чай з термоса і обійми у снігових кучугурах – один із найщасливіших днів у житті Квітки. Джинові очі-вуглинки сяяли, як зірки, а волосся пахло квітами».
 
(із оповідання «Квітка і Джин» Аліни Штефан)
 
 
Як важливо дозволити собі мріяти! І вірити у свою мрію, як це вміють маленькі діти. Щиро й беззаперечно. Дорослим це теж до снаги, варто лише згадати, як це: бути відкритим до світу. Дивитись на буденні речі широко розплющеними очима – і бачити навколо світло, красу і любов.
 
«Усе довкола заіскрилося – це в повітрі затанцювали дрібнюсінькі блискучі сніжинки. Ще мить – і все зникло у білому мареві. Заметіль! Вітру майже не було чути, але міріади сяйливих сніжинок закручувалися навколо трійці, витанцьовували, торкалися облич, важко осідали на віях, залітали у роззявлені від здивування роти і залишали після себе мандариновий присмак. Остап підставив рукавичку, а потім лизнув сніжинки, що налипли, – справді, наче мандаринку скуштував!».
 
(із оповідання «Коли сніг пахне мандаринками» Оксани Давидової)
 
Кому читати: тим, кому необхідно віднайти віру у диво, хто хоче насолодитися атмосферою різдвяно-новорічної магії. Підліткам: їм ця книга нагадає розмову із найкращим другом: після неї залишається відчуття тихої радості.
 
Кому не читати: читати усім. Навіть «Скруджам». Адже усі ми, і дорослі, і діти, мріємо про казку. А дива трапляються з тими, хто у них вірить!
 
Вам може бути цікаво
Книга Миколи Рябчука «Лексикон націоналіста та інші есеї» вже у книгарнях!
Я люблю йогу!
Улюсан Рукіє
Берк Езґі
Фенюк Анастасія
Полоз Єлизавета
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати