«Дар Гумбольдта»: час подарований і незмарнований
Бабкін Сергій
20.10.2017
Щоб краще відчути післясмак від роману Сола Беллоу «Дар Гумбольдта», спробуймо розглянути твір американця з позицій, запропонованих французьким філософом Жаком Деррідою в його праці «Дарувати час».
Те, що Гумбольдт дає, є даром від нього; те, що він має, − дар, який йому належить. Не інакше як «gift» (англ.). Але спробуймо розпочати з невеликого експерименту. Жак Дерріда звертає увагу на те, що з німецької слово «gift» перекладається як «отрута». Так склалося, що у певний момент життя з його підступними реаліями затьмарило талант Гумбольдта фон Флейшера. Природний потяг до поезії обернувся злом, «gift» (як у розумінні з англійської, так і з німецької) обтяжив його, те, що було даровано небом, «обернулося на зло». Дар Гумбольдта «виявився анульованим».
На додачу, Гумбольдтів «дар» рясно отруював життя Чарльза Сітрина − ранішого протеже, та Кетлін − колишньої дружини, але вдови вже іншого чоловіка. Стомлений, постарілий поет розірвав мистецькі стосунки з Чарлі та соціальні − з екс-дружиною. Його смерть у брудному нью-йоркському готелі вприснула подвоєну дозу отрути до тієї гіркоти, що автоматично з'являється із втратою небайдужих нам людей.
Та разом з цим смерть, увінчана злиденністю, обернулася для обох джекпотом − тепер уже справжнім «подарунком» від Гумбольдта. Конверт зі сценарієм, як виявилося вкрай успішного «Кальдофреддо», на щастя, отруєним не був. Метою саме цього конверта, які іноді надсилаються із збудниками сибірської виразки, було не занапастити, не нашкодити, не відібрати, а навпаки − дати, вручити подарунок. Дерріда визначив би подібну логіку в такій послідовності: Гумбольд, даючи цей «дар», здійснив акт «віддарування», націлившись попросити вибачення і, зрештою, отримати пробачення. Хай навіть у такий спосіб, бодай посмертно.
Маємо всі підстави розглядати надісланий конверт як подарунок прижиттєвий. Можна допустити, що Гумбольдт міг передбачити власне затьмарення (що часто трапляється з людьми його професії), тому й надіслав сам собі сценарій рекомендованим листом ще у січні 1960-го.
Ще одне значення, в якому слово «gift» вживається (рідко, але вживається) в англійській мові, − право розподіляти. Гумбольдт, відчувши на власній долі всі хитрощі та матеріальний вимір сучасного йому світу, розумів, що не зафіксувавши це право на бодай-що, хай навіть на здавалося б безглуздий сценарій чи мимолітний афоризм, важко претендувати на ласий шматок, коли той же таки світ візьметься «доводити до пуття цю маячню». У цьому справжня Америка, де право розпоряджатися і захищати власність доступне усім, навіть людям, які з тих чи інших причин опинилися на соціальному дні.
Дар Гумбольдта − це ще й його заповіт, адже колишня дружина отримує достатню матеріальну підставу для безбідної старості, але Чарлі Сітрин матиме навіть більше. Крім солідних гонорарів за екранізацію «Кальдофреддо», чиказький літературний селебріті винагороджується часом побути (з) собою, перейнятися справами, які раніше вважав другорядними. Він живе. Дія роману Сола Беллоу закінчується на міському цвинтарі, а отже, завіт Гумбольдта фон Флейшера виконано, пункт за пунктом.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно