«Дама з долини» і музика звідусюди
Дронь Артур
22.05.2021
У літературі норвезький письменник і композитор Кетіль Бйорнстад прославився перш за все завдяки своїй трилогії про юного піаніста Акселя Віндінґа. Книги «До музики», «Ріка» і «Дама з долини» розповідають про людину, яка уже в молодому віці зазнала багато страждань. Аксель рано познайомився зі смертю, коли став свідком загибелі матері. А потім хлопцеві судилось трагічне кохання. І ще одне трагічне кохання…
Але з піаністом завжди була музика. З ним і в ньому. А якщо з тобою музика, то твоя історія закінчується лише тоді, коли забереш пальці з клавіш. Тож коли саме це станеться — вирішувати лише музиканту.
НА ПІВНІЧ. ДО РАХМАНІНОВА
Аксель втомлений і зневірений. Розчавлений і розбитий. Осло йому більше не радісний етюд Моцарта. Радше сумна й печальна музика Шуберта. А ріка тепер — не лише назва його власного твору. Ріка — це місце, де може забутись і сам хлопець. Попливти за матір’ю та всіма тими, кого він утратив…
Від дня його тріумфального дебюту пройшло не так багато часу. Якщо добре прислухатись, він міг би ще почути відголоски тих шалених оплесків після останньої ноти. Але у вухах Віндінґа тільки сильний шум і біль. Він остаточно заплутався і залишився сам. У його думках і зліва у грудях лише одне слово. Одне прізвище. Лільєрут. Сім’я, на якій для нього зав’язався весь світ. Та якщо через жінок із цієї родини він помирає, то може тільки вони й здатні повернути його до життя?
Аксель вирішує, що його останнім і єдиним шансом розібратися в собі і навести порядок в серці є тітка його першої коханої Ані та сестра її матері Маріанне. Сіґрюн Лільєрут називають Дамою з долини, і вона живе далеко на півночі Норвегії разом із чоловіком. Аксель скасовує перший музичний тур великими європейськими містами і вирішує податися на північ. Туди, де поруч батьківщина Рахманінова і де найкраще буде вивчити його складний концерт. Туди, де хлопець зможе залікувати рани і знову стати живим. Туди, де холод і кордон. Туди, де Дама з долини.
Я СНІГ. Я МУЗИКА. Я ЦІ ДЕРЕВА
«Дама з долини» завершує музичну трилогію Кетіля Бйорнстада. Вона пронизана тією ж атмосферою, що й попередні книги. Наповнена смутком, дослідженням самого себе та суцільною й безперервною музикою. Ця безкінечність музики відчутна не лише у тексті, а й у зовнішньому вигляді усіх трьох книг. Анастасія Стефурак тричі намалювала біля інструменту почуття Акселя. В останньому романі піаніст розчиняється у своєму болі. Він уже не просто грає музику, а потроху стає нею. Як стає усім, що його оточує. Сніги і високі норвезькі дерева на обкладинці виглядають як саме життя Акселя. Але в основі всього — рояль. Це музика, яка тримає їх. І Акселя, і ці дерева зі снігами.
Над перекладом третього роману, як і двох попередніх, працювала Наталя Іваничук, яка навчила Акселя української. Письмо Бйорнстада поетичне, але часто завдяки поєднанням речень, а не окремим словосполученням. Аби добре його перекласти, недостатньо написати ті ж слова українською. Перекладати потрібно не речення, а думки. Саме завдяки майстерному перекладу Наталі Іваничук ці книги і українською звучать, як музичні сонати.
І МУЗИКА ЗВІДУСЮДИ
«Дама з долини» наповнена почуттями. І коли ці почуття переплітаються, книга стає справжнім концертом класичної музики.
Спершу автор диригує так, що найкраще чути скрипки. Вони наче віщують смуток і розпач, але роблять це красиво. Не констатують їх, а радше запрошують.
Згодом Бйорнстад перегортає нотну сторінку і виводить на перший план піаністів. Ми чуємо легкі і красиві ноти роялю. Це розпач переходить у життя. У цей момент Аксель і зустрічає Даму з долини.
Тоді диригентські палички злітають угору. Оркестр звучить на повну. Чуємо як труби беруть свої глибокі й могутні ноти, а віолончелі плачуть. То Аксель скасовує тур, пориває з учителем і покидає рідне місто.
А потім рояль із шаленою швидкістю намагається виспівати все, що тільки може вмістити музика. То Віндінґ приїжджає на Північ. Випиває горілки і дає перший концерт. Випиває горілки і починає вчити Рахманінова. Випиває горілки і вирішує випити Даму з долини.
І напивається.
І музика звідусюди.
НА БІС, АКСЕЛЮ ВІНДІНҐ!
У завершальній книзі про Акселя Віндінґа Бйорнстад дуже зосереджується на стосунках між людьми. Зрештою, цей аспект є особливим у всіх трьох книгах, але в цій — особливо.
Великою мірою це книга про сім’ю та родинний зв’язок. Акселю здавалось, що він повністю їх втратив, але згодом він знову зустрів сестру. Сімейство Лільєрут вкотре об’єднало горе, але після цього Сіґрюн глибше задумується над стосунками з чоловіком. Також на передній план виходить зв’язок Акселя із Ребекою, яку читач згадає з попередніх книг.
Та найцікавіше тема сім’ї проявляється, коли прямо Бйорнстад про неї не пише. Коли починає здаватись, що Аксель відчуває потребу в здорових і неболючих стосунках. Із кимось, хто може стати йому новою сім’єю. І чи обов’язково цій людині носити прізвище Лільєрут?
У «Дамі з долини» Аксель Віндінґ проживає іще одну неймовірну, сумну й водночас обнадійливу музичну історію. Так, наче грає довгий і складний концерт. Але закінчується цей концерт раніше, аніж роман. У книзі ще залишається два останні абзаци. А інколи двох абзаців достатньо, аби вийти на біс.
І сказати все.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно