0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Далекі близькі: за лаштунками світу непересічних ідей
Random
Валентина Кисельова, Studway
 
Куратор цьогорічного Книжкового Арсеналу Ольга Жук назвала книгу Володимира Єрмоленка «Далекі близькі» однією з найбільш очікуваних новинок, яка буде представлена на літературному фестивалі 26 квітня. «Студвей» пропонує вже зараз зазирнути за завісу життя класиків і відчути, що геніальні філософи й письменники насправді «раптом можуть стати близькими – як друзі, як рідні».
 
«Я уявляв, наприклад, що Данте, Пруст чи Флобер були моїми друзями чи сусідами. Що я прошу в них сіль, стикаюся з ними зранку в ліфті та прошу їх зробити музику тихіше, коли пізно».
 
Ця книга про подорожі й тунелі. Подорожі звичайним життям незвичайних людей, які «дихали, ходили, вмивалися зранку, їли, випорожнювалися, мріяли, кохали, дратувалися, сварилися, мирилися – так само, як ми». Тунелі між тим, що «ліпили» з них час і місце народження, виховання, історія, а також тим, що в результаті відображала їх творчість – суміш уявного і реального, замаскованого й відвертого.
 
12 есеїв про філософів і письменників проводять за лаштунки світу, де народжуються непересічні ідеї; дають змогу відчути світ, якому притаманні власні слабкості, вади та забобони.
 
«Класики часто бувають для нас священними мерцями, але виливаючи їх у бронзі та ставлячи їх на п’єдестал, ми увічнюємо їхню смерть, а не їхнє життя».
 
Чи знали ви, наприклад, що Жан-Жак Руссо був бездарним оратором? Саме невміння красномовно «говорити в салоні» штовхає його «взяти реванш» за допомогою письменництва. Або що ідеальну жінку видатний мислитель описує як «відкриту, безпосередню, прозору, як скло… яка не вміє ані приховати якусь зі своїх думок, ані якесь почуття», на відміну від тієї, яка вабить власною таємничістю?
 
Джакомо Казанова насправді кохає кожну з його понад 120 жінок, «повністю розчиняється в кожному своєму коханні». І живе у світі, де не існує страждань, а є лише «насолода та її закони». Можливо, саме тому історія відстрочить його літературну славу аж до середини ХХ століття, «змусить його ім’я чекати». Бо «історія не прощає щастя».
 
А Жак Дерріда, як параноїк, зберігає кожен свій запис, лист, конспект, «аж до маленьких аркушів паперу, що їх друзі й колеги залишали у нього на дверях». Бо лише так можна зберегти минуле, «повторити неповторюване», «повернути те, що більше не повернеться».
 
«Класики не навчать нас ідеально прожити життя, але вони навчать нас прожити наше життя краще, ніж ми зробили б це без них, на самоті».
 
«Далекі близькі» – це вже друга книга українського філософа й публіциста. Книга, яка доводить, що не варто лякатися недосяжності класиків: вони могли мати і мали досвід, схожий на наш. Варто навчитися знаходити паралелі між траєкторіями наших життів. І тоді класики неодмінно стануть «нашими близькими, попри далекість». Нашими далекими близькими.
 
Вам може бути цікаво
(Не)ідеальні люди в ідеальному світі: рецензія на книгу Елізабет Ґілберт «Місто дівчат»
Ганна Лелів про віру в себе і «928 миль від дому»
Топ-5 книг від Наталі Іваничук
Одеська книгарня-кав`ярня Старого Лева не працюватиме 8-11 червня
Онлайн-презентація збірки Анни Малігон «Розарій»
Купуй книжки – отримуй каву у подарунок!
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати