Читаємо разом: «Слон на ім’я Ґудзик»
20.12.2012
Нарешті й в наших краях запанувала справжня зима. Пухнатий розсипчастий сніг не тане та святково поблискує там і тут. Він вкладається м’якими, немов випряденими кучугурами вздовж доріг, гріє теплими шапками будинки, дерева й машини. Запорошений снігом світ здається затишнішим, сліди на доріжках – знайомими, а закутані мацьопи – м’якими, теплими та злегка розгубленими.
Як же невимовно приємно в такі морозні дні зібратися ввечері вдома, розміститися на любій канапі під м’якими коцами й з головою поринути не в окремі різноформатні екрани-монітори, а в одну на всю родину казкову книжку. Не переймайтесь – казки неодмінно вистачить на всіхJ.
Нині ми продовжуємо наші передсвяткові сімейні читання. Різдвяна казка Лесі Вороніної «Слон на ім’я Ґудзик» пишно оформлена чудовою й добре нам відомою ілюстраторкою Катериною Штанко. Обкладинка вбрана в різнобарвні клаптики візерунчатої матерії теплих та соковитих кольорів.
До цього блискучого й фактурного на дотик полотна приторочено й підв’язано шовковою стрічкою мереживну кишеньку. Тільки яких же неймовірних розмірів мусить бути ця чепурна кишенька, коли в ній вмістився цілий слон!? Але варто лише придивитись, щоб побачити, що цей слон не з тих буденних слонів, що зустрічаються нам на кожному кроціJ.
Під кольорово-літньою палітуркою неочікуваним зимовим вальсом кружляють сніжинки, вимішані з ґудзиками найрізноманітніших відтінків, розмірів та форм. Ми довго силувались перелічити ті ґудзики, та мальована завірюха весь час збивала нас з ліку. Але ми майже впевнені, що їх там 66, або близько того.
На перших сторінках книжки буяє липень, золотокоса Яся мчить у двір у візерунчатій сукенці щоб поласувати суничними льодами. Дівчинка навіть не підозрює, що під запашним бузковим кущем знайде крихітного слона на ім’я Ґудзик.
Слон радо прямує з Ясею додому, але зовсім на трошки, адже попереду - казкові зимові пригоди! «Чари здійсняться тільки тоді, коли ми все робитимемо разом» - мовить Ґудзик, і тієї ж миті вони опиняються у Різдвяній Казці, на заметеній снігом лісовій галявині.
Й саме вчасно, бо на них там вже давно чекає засмучений хлопчик Сень, сам-самісінький в лісовому будиночку, вбраному до святкування. А десь в холодному пралісі його мама, тато та родина оленя Мартина вже втрапили до пастки підступних заманюк і засинають в солодкому дурмані забудькуватої трави.
Та не журіться й не лякайтесь, бо перетворення, чари й пісні чудового маленького слона обернуть цю історію на радісну зимову пригоду, що захопить та розважить кожного поціновувача чарівних казок, від найменших до найповажніших.
Приємного вам читання!
Джерело: Childbrand
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно