Читаємо разом. «Різдвяна історія»
08.01.2013
Історію передсвяткового читання цієї книжки в нашій родині слід буде розпочати з невеличкого зізнання. Зважитись на нього мені було не простіше, аніж Ебенезеру Скруджу зустрітися віч-на-віч зі своїм несподівано повсталим з мертвих компаньйоном. А справа у тому, що від дня появи в нашому домі й до самого учора книжка бентежила й відлякувала мене. Від самого дитинства усі бачені мною екранізації цього твору Чарльза Діккенса та різноманітні сучасні варіації на тему «Різдвяної Пісні» справляли на мене враження якщо не гнітюче, то вже точно похмуре й невеселе. Достеменно як і вперше прочитана ще в ранньому дитинстві «Різдвяна Пісня» в адаптованому для дітей російському виданні. Саме тому наші стежки так довго й уперто розходились із цією книжкою, під обкладинкою кольору густого бордо, ошатно вбраною гілками гостролисту. Розходились до минулого вечора.
Складно сказати, чи з моєї волі вона полишила б книжкову шафу цього року, а може наші піжмурки протривали б до наступного Різдва, але черга обирати вечірню книжку випала малюкам. Діти обрали її за густий теплий колір обкладинки та найріздвянішу назву з усіх, що тільки можна собі уявити.
Отже – «Різдвяна Історія»… всього якийсь місяць і 170 років тому, в грудні 1843-го, вже знаний англійський письменник Чарльз Діккенс написав цю невелику й пронизливу повість, що блискавично стала передвісником, символом та настільним підручником різдвяного настрою в кожному закапелку світу далеко за межами рідної країни письменника.
Те, що чекало на нас під святковою обкладинкою, тішило й дивувало мене з кожною сторінкою все дужче, й час від часу породжувало сумніви, чи це справді та книжка, якої так вперто й вигадливо мені вдавалося уникати всі ці роки.
Перед нами радісним пересміхом розгорталася невимовно соковита й іронічна, сповнена дотепів оповідь. В ній зовсім звичні деталі побуту чи буденні репліки героїв промальовувалися з таким витонченим бешкетом, що викликали в малюків вибухи реготу, але не припиняли вражати милозвучністю та красою мови.
Вся ця невагома вигадливість викладу й невимовна мальовничість та образність описів аж до відчуття присутності надала зовсім неочікуваного блиску й тепла глибоким та серйозним питанням, до яких насправді апелює «Різдвяна Пісня». Адже в цьому культовому творі Діккенс оспівує сакральну ідею та піднесене значення Різдва через історію дивовижного очищення і переродження здавалося б невиправного скнари Скруджа. Розчерком пера автор підсилає до цього злого, скупого й байдужого старигана привидів, котрі відкривають переляканому бідоласі справжні цінності земного життя.
У вихорі надприродних подій Святвечора вони відривають його думки від прибуткових книг, платіжних вимог та вечірньої вівсянки, вказуючи Скруджеві на злидні та радощі, турботи й клопоти його рідних, знайомих та зовсім чужих людей. Струшуючи пил з його власних давно минулих веселощів, туги, болю та переживань, незвичні відвідувачі немов пробуджують його від мороку забуття. За одну сповнену дивами ніч чотири примари відігрівають, сповнюють сяйвом новонародженого тепла й щемким тремом каяття скуте холодом серце старого Скруджа.
Що й казати, остання крапка цього неймовірного твору в прекрасному перекладі відомого автора Івана Андрусяка заскочила всю нашу родину у настрої піднесеному, радісному та в усіх відношеннях різдвяному. Тож поспішаю запевнити, якщо Вам ще не потрапила до рук саме ця «Різдвяна Історія», чи може Ви теж граєте з нею в хованки – неодмінно днями відгорніть її обкладинку, святково вбрану гостролистом, і просто почніть читати.
Щасливого Вам Різдва!
Джерело: Childbrand
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно