Чи дійсно така «Нестерпна легкість буття»
Старовойт Тоня
28.10.2019
Чи траплялась з вами ситуація, коли ви купуєте нову марку морозива на дегустацію, а після першої ложки розумієте: це саме те, що потрібно. Можливо, не тому, що воно зроблене з найкращих чи найдорожчих вершків, а просто через цю унікальність влучного моменту.
«Нестерпна легкість буття» теж схожа на літературний десерт: смачний, але тільки тоді, коли є потреба у певній дозі цукру.
Мілан Кундера написав багатошаровий роман, де кожен шар — нова тема, яку письменник описує з особливою палкістю та увагою.
І якщо на перший погляд читачу може здатись, що історія Кундери розповідає нам про нестандартні шлюбні стосунки лікаря Томаша з мисткинею Терезою та їхній любовний трикутник, то це буде частково правдою. Якщо дивитись дуже вузько та куштувати тільки вершки «Нестерпної легкості буття». А яка ж вона насправді? Про це — далі.
Чи така нестерпна легкість буття?
Провідна філософська ідея роману полягає в одноразовій акції людського буття у світі.
«Людина, яка має одне-єдине життя, не може перевірити гіпотезу дослідним шляхом, тож вона так і не дізнається, добре чи погано вона вчинила, підкорившись своїм почуттям».
Теза Кундери зводиться до наступного: кожне життя криє в собі ту таємну випадковість, а кожна дія не може на всі сто відсотків визначати людське майбутнє. Отже, будь-який вибір не обтяжений наслідками (бо є завжди вірогідність непередбачуваної випадковості), а тому не важливий. Але реальність стає настільки нестерпною, якщо думати про можливі наслідки, що життя обертається «нестерпною легкістю буття». Вловили суть роздумів Кундери?
Простіше кажучи: люди можуть завжди перекладати частину відповідальності на неочікуваний випадок, але самі тільки одвічні роздуми про наслідки під час вибору достатньо обтяжують розум.
Чи так це нестерпно?
Варто розглянути крізь призму роману.
Кохання чи співчуття?
(Увага, спойлер!) Томаш одружується з Терезою після шести випадковостей. Перед цим чоловік мав дружину та сина. А також двох батьків. Проте згодом позбувся кожного з членів сімейного кола та залишився на самоті. У його житті було багато жінок. Навіть більше, ніж багато. Але Тереза змогла залишитись з ним не на одну ніч.
Спочатку ми бачимо типову картину майже щасливої родини: талановитий хірург Томаш та мисткиня Тереза з темним минулим та комплексами, народженими у дитячі роки. Згодом до цієї картини додається ще один персонаж — вірна подруга Томаша Сабіна.
Жінка також належить до кола творчих людей: професійно займається живописом, а також кохається з Томашем. Цікаво те, що факт подружньої зради не мотивує Терезу кидати чоловіка, як це зробила б жінка з сильним та вольовим характером. Вона залишається поруч, але відчуває: тепер її тіло одне з-поміж кількох десятків тих, які потрапили до ніжних рук хірурга.
«…культ Сабіни радше релігія, ніж кохання».
Цікава ситуація трапляється і з боку Томаша.
Час розгортання подій роману — 1968 рік. Саме тоді відбулась окупація Чехословаччини військами СРСР, що призвело до масової міграції населення. Томаш та Тереза змушені були тимчасово покинути рідну домівку та знайти прихисток у стабільній Швейцарії.
В один із вечорів Томаш не побачив у цюрихському будинку дружини. Замість неї на столі лежала прощальна листівка, де вона зізналась про повернення в окуповану Прагу.
«Кохання поміж ним і Терезою було, звісно, чудове, але таке тяжке: треба було весь час приховувати щось, маскувати, вдавати, дбати про її хороший настрій, постійно доводити своє кохання, терпіти її ревнощі, її страждання, її марення, почуватися винним, виправдовуватися і перепрошувати. А тепер ця напруга зникла, лишалася сама краса».
Проте цей меланхолійно-солодкий настрій проходить вже за кілька днів, і ми бачимо наступне:
«Я хворий на співчуття, то й добре, що вона поїхала і я більше не побачу її ніколи. Не від неї треба мені звільнитися, а від співчуття, від цієї незнаної раніше недуги, якою заразила вона мене».
Отож, він зривається з Цюриха, кидає роботу та повертається до неї.
«Томаш відчинив двері помешкання. Бажання кинутися у Терезині обійми (воно не давало йому спокою, коли він сідав до автомобіля ще у Цюриху) вмить зникло. Йому здалося, наче він стоїть перед нею посеред снігової рівнини, і обоє тремтять од холоду».
Власне, історія стосунків Томаша і Терези не найтиповіша в літературній спадщині. Проте тим вона і вирізняється: занадто багато життєвих досвідів Кундера умістив у роман.
І питання не у глибокій філософській ідеї, яку треба обмізковувати не один тиждень, не у дивній формі кохання подружжя. На мій погляд, справа тільки у суб’єктивному сприйнятті тексту читачем та влучного моменту для «Нестерпної легкості буття».
Чому варто прочитати?
Багатоплановість
Мілан Кундера не зациклювався лише на коханні та зраді. А також підняв теми війни та миру, сприйняття людської природи та власного тіла, роль випадковості в життєвій історії і ще кілька екзистенційних питань.
Легкість
І навіть достатньо стерпна. Попри глибину ідей автора, текст він написав простою мовою. Без довгих речень та метрових описів природи. До речі, тут слід додати ще й про мелодійність оповіді. Кундера згадує про величних класиків музикальної епохи та веде розповідь у такому ж стилі: добре прописаному та легкому для сприйняття.
Динаміка
Історію розповідають від кількох дійових осіб. Кожна з них яскрава та добре запам’ятовується. Як, наприклад, Томаш та його фізичне бажання володіти жінками. Тереза та її мати, яка у дитинстві дівчинка любила ходити голяка по квартирі. Сабіна з її бажанням постійно «зраджувати». І байдуже: чоловіку чи то країні. А також немолодий Франц, який вирішує розірвати стосунки з дружиною через відсутність кохання.
«Нестерпна легкість буття» — це справді багатошаровий десерт з різними начинками та присмаками. Його варто споживати без поспіху та дуже дозовано. Бо завжди є ризик перебрати з порцією та залишитись з важким шлунком та нудотою замість розуміння нестерпної легкості буття.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно