Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Чи був Микола Гоголь російським шпигуном?
Random
Андрій Любка, День
 
Стільки списів уже зламано навколо постаті Миколи Гоголя, що, здавалося б, нічого нового про цього письменника сказати не вдасться. Вічна суперечка «український чи російський» це автор, закиди літератору за створення образу хитрого й кумедного хохла, використання його творів для ідеологічних потреб і пропаганди (з останніх прикладів – фільм «Тарас Бульба» Бортка), а в сумі – невичерпне джерело полемік і розслідувань.
 
Тож не дивно, що про Гоголя і його тексти продовжують виходити статті, дослідження, книжки. Втім, рідко коли подібні публікації мають бодай якусь цінність – переважно це пережовування відомого, без сліду новаторськості чи живої думки. Тим більшою є радість читача, коли йому до рук потрапляє книжка, що збурює думки й підштовхує перечитати корпус текстів Гоголя ще раз. Маю на увазі свіжовидану книгу «Таємний агент Микола Гоголь» Петра Кралюка.
 
Уже у вступі автор каже, що перед читачем – не монографія, а науково-популярне видання (хоча список літератури вкінці додається). Я ж дозволю собі трохи по-іншому визначити жанр цієї книги – йдеться про науково-художнє видання. Петро Кралюк – відомий науковець, проректор Острозької академії, а також прозаїк і публіцист (до речі, постійний автор «Дня»), і книга про Гоголя є текстом, де переплелися обидва його таланти. З науки автор взяв ґрунтовний аналіз тексту, ретельність дослідження, струнку концепцію своєї тези й розгорнуту аргументацію, з художньої прози – драматизм, несподівані сюжетні повороти, легкість стилю. І додав до цього дрібку іронії, своєрідного почуття гумору інтелектуала, якому найбільшу радість приносить вишукана і мудра провокація читача.
 
Про що йдеться? Петро Кралюк аналізує біографію Миколи Гоголя, його тексти (з фокусом на повісті «Тарас Бульба»), інтелектуальний і політичний контекст епохи. І робить сміливі припущення – зокрема винесене в назву книги твердження, буцімто Гоголь був таємним агентом царської охранки, стежив і доповідав про неблагонадійних, втирався в довіру бунтівних польських середовищ (з цією метою й подорожував в Європу, знайомився з Міцкевичем та іншими видатними поляками), щоб розвідати в них цікаву для Російської імперії інформацію. Якщо про це дослідники висловлювали припущення й раніше, то про можливу поїздку на Волинь Гоголя донині не писалося. Новаторським є і прочитання текстів Гоголя – Кралюк показує двоїстість письменника, що стала причиною психічних проблем автора «Мертвих душ», але також була джерелом для творчості. Ця двоїстість проявляється і в його житті: Гоголь оспівував Російську імперію, був, можливо, її шпигуном, але водночас герой його твору Вакула до російської столиці летить на чорті (за інтерпретацієюКралюка, дорога українця в Росію – «чортова дорога»).
 
Не переповідатиму далі основні месиджі книги, скажу лише, що «Таємний агент Микола Гоголь» ‒ вишукана інтелектуальна провокація, написана по-науковому так майстерно, що й підкопатися нема до чого. Безумовно, Гоголя можна інтерпретувати й у такий спосіб – роблячи з нього несвідомого українського націоналіста, який своїми писаннями не оспівував, а роз’їдав імперію зсередини, водночас ницо цій же імперії служачи. Можна, але такого стрункого й новаторського прочитання біографії письменника і його творів у нас ще не було. Уявляю, як казитиметься російська критика, читаючи цю книжку – і скільки запитань постануть перед українськими читачами. Найголовніше з них, яке виникло у мене після прочитання «Таємного агента» – взяти й перечитати Гоголя ще раз, по-новому, використовуючи Кралюкову оптику: мудру, подекуди провокаційну, іронічну

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage