0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Чому наше майбутнє залежить від читання?
Random
Уривки з лекції відомого англійського письменника Ніла Геймана про користь читання.
 
Я хочу поговорити з Вами про читання. Про те, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини.
 
Я письменник, автор художніх текстів. Я пишу для дітей і дорослих. Вже близько 30 років я заробляю собі на життя за допомогою слів. Безсумнівно, я зацікавлений, щоб люди читали, щоб бібліотеки та бібліотекарі існували і сприяли любові до читання й існуванню місць, де можна читати. Тому я упереджений як письменник, і ще більше упереджений як читач.
 
Одного разу я був у Нью-Йорку і почув розмову про будівництво приватних в'язниць. Ця індустрія стрімко розвивається в Америці, і тут є необхідність прогнозування: скільки камер знадобиться, скільки в’язнів буде через 15 років? І було виявлено, що можна передбачити все це дуже легко, орієнтуючись на опитування: який відсоток 10 і 11-річних не вміє читати. І, звичайно, не може читати для власного задоволення.
 
У цьому немає прямої залежності, не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами очевидний.
 
Грамотні люди читають художню літературу.
 
У художньої літератури є два призначення. По-перше, вона виробляє залежність до читання. Жага дізнатися, що ж трапиться далі, бажання перегорнути сторінку, − у цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Виявляти, що читання саме по собі є насолодою. Усвідомивши це, Ви починаєте регулярно читати.
 
Найпростіший спосіб виростити грамотних дітей − це навчити їх читати і показати, що читання є приємною розвагою. Для початку знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте прочитати їх.
 
Пам’ятайте, що не існує поганих авторів для дітей. Адже всі діти різні. Вони знаходять потрібні їм історії й заглиблюються в них. Заїжджена ідея не є такою для дитини, яка відкриває її вперше для себе. Не обмежуйте дітей у читанні лише тому, що Вам здається, ніби вони читають неправильні речі.
 
По-друге, художня література породжує емпатію. Коли Ви дивитеся телепередачу або фільм, Ви дивитеся на речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза − це те, що Ви створюєте з 33-х літер і низки знаків пунктуації, використовуючи лише уяву. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які ніколи б не дізналися.
 
Ви також знаходите в книжках дещо життєво важливе. І ось воно: світові не обов'язково бути саме таким. Все може змінитися.
 
У 2007 році я був у Китаї на першому схваленому партією конвенті з наукової фантастики і фентезі. У якийсь момент я запитав в офіційного представника влади: чому? Адже наукова фантастика не схвалювалася довгий час. Що змінилося?
 
Виявляється, що китайці створювали чудові речі за схемами інших. Але вони нічого не вдосконалювали і не винаходили самі. Тому відправили делегацію у провідні компанії США, такі як Apple, Microsoft, Google, і ознайомились з їхніми працівниками. Виявилося, що ті читали наукову фантастику в дитинстві.
 
Література може показати Вам інший світ. Один раз відвідавши його, Ви ніколи не зможете бути повністю задоволені світом, в якому виросли. Невдоволення − це хороша річ, адже тоді виникає бажання покращити себе.
 
Інший спосіб зруйнувати дитячу любов до читання, це, звичайно, переконати, що поруч немає книг. І немає місць, де діти б могли їх прочитати.
 
Бібліотеки − це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.
 
Уся справа в природі інформації. Вона має ціну, а правильна інформація безцінна. Протягом всієї історії людства ми жили в часи нестачі інформації. В останні ж роки підійшли до перенасичення нею. Як зазначає представник Google Ерік Шмідт, тепер кожні два дні людська раса створює стільки інформації, скільки ми виробляли від початку нашої цивілізації до 2003 року. Тому нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти серед цієї інформації ту, що нам дійсно потрібна.
 
- Бібліотеки − це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги − це лише верхівка інформаційного айсбергу. Паперові, електронні чи аудіо книги, − бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити Вас книгами. Але бібліотеки − це й місця, де люди, у яких немає комп'ютера або доступу до інтернету, можуть вийти в мережу.
 
- Бібліотеки − це свого роду ворота в майбутнє. Тому дуже шкода, що по всьому світу місцева влада закриває бібліотеки задля збереження грошей, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, щоб заплатити за сьогодні. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті.
 
- Книги − спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не лише запам'ятовувати. Наприклад, казки, які старші багатьох країн.
 
Необхідно підтримувати бібліотеки, користуватися ними, протестувати проти їх закриття.
 
Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру чи мудрість.
 
- Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх тішить. Зацікавлювати їх і не припиняти читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Читання вголос повинно бути моментом заглиблення, часом, коли відкидається все інше.
 
- Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що значать нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло. Ми повинні використовувати мову як живу, яка рухається, яка несе слова, яка дозволяє їх значенню та вимові змінюватися з часом.
 
Письменники, особливо дитячі, мають зобов'язання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми пишемо історії про людей, які не існували, або місця, де не бували. Розуміти, що істина − це не те, що трапилося насправді, але те, що розповідає нам, хто ми такі. Зрештою, література – це в певній мірі правдива брехня. Ми повинні не стомлювати наших читачів, а зацікавлювати.
 
Один з кращих засобів для тих, хто неохоче читає − це історія, від якої не можна відірватися.
 
- Ми повинні говорити нашим читачам правду, озброювати їх, давати захист і передавати ту мудрість, яку ми встигли почерпнути з нашого недовгого перебування в цьому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, нав’язувати думки. І ми не повинні ні за яких обставин писати для дітей те, що б нам не хотілося прочитати самим.
 
- Всі ми − дорослі і діти, письменники і читачі − повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко вдавати, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість менше, ніж ніщо. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, особистості створюють майбутнє, і вони роблять це, уявляючи, що речі можуть бути іншими.
 
Озирніться. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому Ви перебуваєте. Все, що Ви бачите, у тому числі стіни, були в якийсь момент вигадані. Ця кімната і всі речі в ній, всі речі в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.
 
Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ потворнішим, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей у світі, який ми так нерозумно зіпсували, обікрали й знівечили.
 
Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. «Якщо Ви хочете, щоб ваші діти були розумними, − сказав він, − читайте їм казки. Якщо Ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок». Він розумів цінність читання і уяви. Я сподіваюся, що ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, і їм будуть читати. Де вони будуть уявляти і розуміти.
 
Джерело: The Reading Agency
Вам може бути цікаво
«Експрес до Ґаліції». Уривок з роману Богдана Коломійчука
Мій квітучий рік
Таке різне Різдво
Відкладена помста – як особиста релігія
Вірш дня. Остап Сливинський
Як нагодувати диктатора: таємниці кухарів найжорстокіших тиранів ХХ століття
stary_lev Стежити
дописів читачів