Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Ткаченко Альбіна
«10 історій для хлопців» та дівчат
Random
Літо таке чудове, здається, в ньому є можливості та час на все: зустрічі з друзями і знайомства з новими цікавими людьми, подорожі, відпочинок у таборі чи в селі, захопливі відкриття, різнобарвну палітру емоцій, закоханість, суперечки і мирне вирішення проблем, трохи лінощів, думки про долю нашої країни, про події в Україні й світі та, звичайно ж, на ЧИТАННЯ! Таке моє літо.
 
Таким, ну майже таким, літо і не лише воно описано в книжечці «10 історій для хлопців», яка складається з оповідань різних авторів, а упорядником видання стала Наталка Малетич. Ім’я людини, яка звела оповідання до єдиної книги, для мене знакове, бо з її повістями я знайома, і це означає, що книга точно для підлітків, які сповнені емоцій, пошуку справедливості та справжнього у стосунках, у повсякденному житті, – тож відразу взялася прочитати.
 
Чому саме «10 історій для хлопців»? Уже з перших сторінок книжки зрозумієте, що ці оповідання варто прочитати дівчатам також, як і ті, що для дівчат — хлопцям. А ще – батькам та вчителям. Просто, не буває історій про хлопців без дівчат, рідних чи сторонніх, без симпатій і, навіть, закоханостей, як в оповіданнях Артема Захарченка, Сергія Гридіна, Івана Андрусяка, Валентина Берта – у них стільки кольорів та емоцій, скільки у найбільшому наборі олівців для малювання. Ті оповідання про щоденний вибір: які рішення прийняти, з якою компанією бути, що для кожного найважливіше, бути чи здаватися саме таким, чи варто йти на самопожертву, як чинити гідно та нести відповідальність за те, що сказав чи скоїв… А як важливо, щоб були поряд люди – дорослі чи однолітки, – які зрозуміють і підтримають, а може й пробачать…
 
До теми. Купити книжку «10 історій для хлопців»
 
Звичайно, є в цій книжці суто чоловічі оповідання про виклики і пригоди, про справжню дружбу і те, що може здаватися таким, як наприклад, у Тараса Шило «Шерлок» чи Мирослава Лаюка «Машина». До зазначених тем додається пошук рівноваги у взаєминах з батьком, як у розповіді «Кульгавий» Андрія Бачинського (Коли батько, якого син вважає кульгавим невдахою, «не доганяє, що друзі серед руферів справжні», проте хвилюється за хлопчака і бажає вберегти від прикрих випадковостей, які вже бували в чиємусь житті).
 
 
Окремо слід зазначити оповідання про самовизначення та маленькі, але такі вагомі, перемоги над собою, як у «Трамваї № N» Андрія Маслюха (Прочитавши, знову запевнюєшся, що варто цінувати кожен день, адже іноді те, що для більшості з нас звичайне і буденне, для людей з особливими потребами може стати  великим надбанням через зусилля і подолання власних меж. Для когось прогулянка містом з друзями може бути не звичною справою, а цілою мандрівкою у великий світ. Варто знати і розуміти). А ще – «Маркіян, а не Ісусик» Василя Карп’юка (Можливо, якщо у нашому житті не траплялося нічого подібного як у шкільному житті цього героя, нам дуже щастить. Та прикра відвертість про те, що «принижувати інших для людей досить типово», що «милі дітки» можуть забити кошеня, а іншим до всього байдуже, бо вони – спостерігачі, спонукає подбати про тих, хто знаходиться поряд).
 
А чого варта щемка тема сучасної ситуації в країні, яку лаконічно показав Влад Якушев у «Щоденнику шестикласника», надаючи влучні записи думок у щоденнику хлопчика, якому довелося швидко дорослішати і переглянути переконання на окупованій території. («Бабушка всегда говорила, что мы – русские. А теперь оказывается, что мы – украинцы, и русские нас за это бомбят»).
 
Хочеться відзначити мову й враження від стилю авторів, бо вони сучасні, часто пишуть так, як можете почути спілкування в шкільних коридорах чи на подвір’ї: про комп’ютерне спілкування й ігри, велосипедистів і руферів, ватажків компаній і прибічників – словом, про різне сьогодення усіх, кому щонайменше від 10 до 16. Ви помітите це самі, коли візьметеся за читання книжки. Як на мене, цікавість і цінність цього видання у простоті й близькості кожному, хто переживає особливості сучасного шкільного і позаурочного життя, у спогадах авторів про їхнє дитинство та пригоди, що траплялися й трапляються з ними. Чудово, що кожному оповіданню передує коротка інформація від автора про себе, ще й з фото. Тоді весь час супроводжує відчуття: ось вони – реальні люди –  розповідають про реальне життя. Тому історії читаються ще легше і швидше.
 
 
Зізнаюся, не читала оповідання підряд, як вони у збірці. Це ще один плюс, бо можна окремо вражатися і надихатися кожним із них. Першим прочитала «Сітку», яке відкриває збірку, щоб дізнатися, що ж то за історії для хлопців, а далі було оповідання Івана Андрусяка. Чому ж? А як інакше: я й досі під враженням від чудової зустрічі, цілого дня книги, які для нашої Полтавської гімназії №17, де навчаюся, організували вчителі української мови та літератури, бібліотекар і адміністрація разом із Іваном Андрусяком. Статний чоловік із задумливими очима, завжди усміхнений, багато цитує інших авторів, жартує та пише кумедні побажання на прохання дітей, що підходять за автографом. Таким він мені запам’ятався. То незабутній день зі справжнім фонтаном емоцій та вражень. 
 
Читайте! Кожна книга – то диво: сягаєш її останньої сторінки і починаєш розуміти глибину висловленого, наче океану, що переплив. Але ж з’являється можливість відкрити нову книжку, новий океан, бурхливий і незвіданий. І так нескінченно, як саме життя.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage