0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Андрій Бачинський: «Моторошні історії пишу не для того, щоб налякати, а щоб застерегти»
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Р. Іваничука під час 25 Book Forum презентували нову пригодницьку книгу українського письменника Андрія Бачинського – «Ватага Веселих Волоцюг». Говорили про пригодницьку літературу та сюжети, які потрапляють до книжок письменника, прототипів героїв та місію, яка близька дітям із книжки.
 
За словами директорки бібліотеки Тетяни Пилипець, «Ватага Веселих Волоцюг» – це ліки для тих, хто засидівся, загрузнув чи не знає, що далі робити. Такі книги є, щоб повернути себе в ритм веселого, світлого життя. Як це робить Андрій, для мене загадка. Він завжди дуже чітко дотримується усіх законів жанру пригодницьких історій, але сюжети такі, які тримають у тонусі, але не втомлюють».  
 
 
Андрій Бачинський розповів про те, як і з кого він пише свої пригодницькі історії: «Я дуже енергійний, непосидючий письменник. Але водночас і лінивий. Коли мої герої бігають, стрибають – я також втомлююся. Коли я був у шкільному віці любив дуже фізику, точні науки та біологію. Мрію в майбутньому написати пригодницькі книжки з нахилом на науково-популярну тему. Іноді мої персонажі - це проекція на моїх дітей, - розповів автор. – «Детективи в Артеку» дійсно проектувалися з них, але наступні вже ні. Діти казали, що “ти писав про нас, і далі пишеш про таких сами дітей, але ми вже інші”. Зараз я не можу писати про їхній вік, – це, мабуть, не для мого розуміння».
 
На думку Тетяни Пилипець, сучасні тексти дають багато “чорнухи”. Діти хочуться реалістичної, але більш світлої літератури. «Мені подобаються книжки Андрія Бачинського. Його герої може не дуже проявляють себе у школі, але вони у пошуках благородної мети. І це теж є виявом свободи. Бо свобода - це не пошук ідолів, а маленькі кроки назустріч собі».
 
 
«Мені дуже сподобалося в цій книжці, що головні герої мають свою місію, - продовжила модераторка. – Вони мають врятувати людину з вулиці. У цій книжці присутні елементи фентезі. Це сучасні підлітки, молодь, яка не дуже є оптимістичною, але вони хочуть допомогти людині, хоча вона є не дуже приємною. Один з наших героїв - відверто ненавидить безхатька, але внутрішнє благородство його підштовхує, щоб допомогти цьому чоловіку».
 
«Дуже часто героїв автор списує з себе, – Андрій Бачинський розповів, як ця сюжетна лінія з'явилася у книжці. – Років два тому мені пощастило відвідати у Винниках Емаус-Оселю. Це міжнародна організація, де можуть збиратися безхатченки, щоб прийняти душ, знайти якесь заняття та житло. Там є багато людей, які їм допомагають духовно. Наприклад, письменники, які приїжджають до них на зустрічі. Там я згадав одну історію із дитинства, яка сталася у Калуші, де я виріс. Згадавши це, вирішив про це написати у книзі. Це історія про Льоню, волоцюгу, який жив у Калуші. Він мав дуже скуйовджену бороду, з ним постійно ходила зграя собак. Його боялися усі, особливо дівчата. Всі вважали, що він несповна розуму. Одного разу я почув, як він згадав Дон Кіхота. Я зрозумів, що він читав Сервантеса, та мав аналітичний склад розуму. І це мене зачепило. За багато років я дізнався його історію. Він мав вищу гуманітарну освіту, вчився у Відні. Коли почалася війна, він працював для УПА. Його арештували і катували, так він збожеволів. Після він до смерті блукав містом. Тоді я зрозумів, що ніколи не можна судити людину за виглядом. Це стало ключем для історії цієї книжки».
 
«Я завжди стараюся, попри вигадані елементи фентезі, дуже добре вивчити предмет, – розповів автор. – Якщо пишу про польського короля, то я про нього усе вивчаю. Для сюжету про пограбування я ходив до музею, дивився на люки та камери, щоб вивчити, чи можна його справді пограбувати. Такі дослідження потрібні, щоб правдиво описати події в книжці. Руфер, що лазить по дахах - повністю списаний з однокласника мого сина. Одна з історій була дописана в останній момент. Це історія про хлопця, якого замурували біля Стрия. Я почав її писати, а потім мені діти розповіли, що таке було насправді. Такі моторошні історії я пишу не для того, щоб налякати, а щоб застерегти».






Вам може бути цікаво
Гармонія тексту та ілюстрацій: Топ-12 книжок для дітей з авторським художнім оформленням
«Танець недоумка»: планетарна фантастика, що плавить мозок
Ірина Славінська розповість про «Мої запасні життя» в трьох містах України
Джон ле Карре отримає премію $100 тис за «вклад у демократію»
Топ 5 книг про чарівних істот на будь-який смак
Від да Вінчі до Лінкольна: що б його почитати?
stary_lev Стежити
дописів читачів