0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Арт-студія «Аґрафка»: Прокладати містки між епохами ілюстрацією – найцікавіше завдання
Під час 27 Bookforum українські ілюстратори Андрій Лесів, Романа Романишин (Творча майстерня «Аґрафка»), Богдана Давидюк та письменниця Катерина Міхаліцина говорили про переклад літератури у візуальне та про взаємодію ілюстрації з текстом. Модерував онлайн-зустріч співзасновник та головний редактор видавництва «Вавилонська бібліотека», засновник видавництва «Цивілізація» Роман Малиновський. 
 
Занотували для вас найцікавіші цитати арт-студії «Аґрафка»:
 
Ми добре пам’ятаємо кожну нашу книжку. Перша вийшла друком 2003 року. Зараз вона виглядає для нас цікавою і наївною, ми тоді були ще студентами Коледжу імені Труша. Потім була книжка Івана Франка «Зів’яле листя», де ми робили все: обкладинку, ілюстрації, верстку. Ми працювали з істориками, літературознавцями, працювали в архіві. І така робота тоді дала нам якусь матрицю, як ми працюємо зараз: ми максимально верифікуємо те, що беремо до роботи, і те, що використовуємо у візуальному трактуванні.
 
Перед початком роботи треба прочитати книжку, іноді кілька разів, перечитати між рядками, щоби зрозуміти, що хотів донести автор, бо інакше не буде тієї хімії в роботі. Також ми намагаємося завжди ознайомитися з біографією автора, якщо є екранізації, то переглянути їх, словом, повністю зануритися. Якщо робити обкладинку за синопсисом, то це буде просто ілюстрація за мотивами.
 
Якщо ми говоримо про сучасного живого автора, то спілкування з ним – це обов’язковий пункт. Зустрітися наживо, поговорити 2-3 години, це можуть бути розмови, які зовсім не стосуються книжок, але це допомагає нам зрозуміти автора як особу, його зацікавлення, як він говорить, як живе, знайти точки дотику. Після таких розмов з’являється більше розуміння, як ми працюватимемо.
 
Коли ми починаємо працювати з текстом, намагаємося домовитися з автором про субординацію. Ми виступаємо як партнери і сприймаємо цю роботу як партнерську. Ми намагаємось завжди зробити візуальний супровід, дорогу, якою йде читач. Звичайно, ілюстрації мають бути натхненні текстом.
 
 
У кожному проєкті, якщо ми працюємо з чужим текстом, відчуваємо себе знаряддям. Бо не ти ведеш, а тебе веде текст, який потребує візуалізації. Що глибше ти пірнаєш у текст, в автора, то, з одного боку, легше, з іншого – важче. Буває, назбирується дуже багато матеріалів, коли ти губишся в купі всього, губишся, ким ти є в цій роботі, в цьому проєкті. Ми практикуємо такий метод роботи: відкладаємо все на певний час, аби воно відферментувалося і відстоялося, а потім працюємо з цим далі.
 
Часом працювати з чужим текстом легше, бо тобі лишається лише частина роботи. Ми працюємо з авторськими проєктами, де є і текст наш, і наше візуальне рішення. Тому любимо чергувати навантаження власними проєктами і повертатися до роботи з чужими текстами. Зараз хочеться працювати з давніми та об’ємними текстами. Нам подобається працювати з класикою і вивчати контекст.
 
Робота з класикою особлива тим, що її всі знають: якщо не глибоко, то хоча би поверхнево чули. Класика означає, що вже було багато інтерпретацій, тож для художника це виклик: як знайти нові сенси, як їх адаптувати до сучасного мислення. Класика актуальна і зараз, і була актуальна тоді. Тому для нас важливо вивчати і вплітати візуальний контекст, наче перетворювати аналогове в цифрове.
 
Важливо, щоби було розуміння, в яку епоху і в який час ці ілюстрації були створені, щоби були так звані маркери часу. Брати, наприклад, якийсь ренесанс чи бароко і транспонувати його в сучасність, переосмислювати і показувати, аби було зрозуміло, коли ці ілюстрації зроблені і про що вони. Прокладати містки між епохами – найцікавіше завдання.
 
Коли в нас питають, яка наша улюблена книжка, ми завжди кажемо, що остання. Це логічно, що ти живеш цим проєктом, живеш у ньому ж. З кожною книжкою і новим проєктом, ти стаєш досвідченішим. 
 
Повідомити,
коли з'явиться
Ми повідомимо Вас коли з'явиться цей товар на Вашу електронну пошту!
Про роботу над книжкою «Прощавай, зброє» Ернеста Гемінґвея
 
Ернест Гемінґвей – дуже важливий автор для нас. Це книжка, яку ми читали в дуже юному віці, і нашим завданням було адаптувати історію про Першу світову війну до сучасності. Ми зрозуміли, наскільки цей текст суголосний з нашими реаліями. Насамперед, ми почали відштовхуватися від тексту. Завжди шукаємо зачіпки, окремі речення, виписуємо їх, шукаємо ключ. Одна з цитат – «Світ ламає всіх, і багато хто стає після цього ще міцнішим на зламах» стала для нас ключем до того, як ми трактуватимемо книжку візуально. Цей злам обіграли в нашому візуальному оформленні: що було раніше і чим воно стало після війни. Це така точка дотику між двома різними світами. Це візуальні рими, коли щось одне перетворюється в інше. Ми опиралися на мілітарну колористику, використовували маркери часу – сучасна зброя, зброя Першої та Другої світових війн. Всі події відбуваються в Італії, тож у книзі можна прослідкувати, що ми подаємо італійські хвойні дерева, спагетті, тобто є відчуття Італії, Середземномор’я.
 
 
В тексті є також багато дощу, багнюки, поту. Тому всі зображення, які ми готували, ми вирізали трафаретом і потім працювали з балончиками, фарбами на водній основі. Далі все це руйнували, бо для нас було важливим зруйнувати у певному сенсі ці ілюстрації водою.
 
Тираж закінчився
139 грн
У КОШИК Icon
Про роботу над книжкою «Коханень леді Чаттерлей» Девіда Герберта Лоуренса
 
Виходячи з тексту, зрозуміли, що треба показати дух британської глубинки, маленького британського індустріального містечка, де були вугільні шахти – такий індастріал 20-х років. Це вплинуло на колористику, бо ми використали багато чорного кольору – кольору вугілля. Тут також акцентом є червоний колір, оскільки в тексті чимало еротики. Ми вирішили, що елементи тертя, розігрівання мають бути присутні в цих ілюстраціях, тому в кожній ілюстрації є червоні акценти. Рамка, що є на кожній ілюстрації, є головним образом, головним героєм наших ілюстрацій, бо вона потім звужується, і на останній ілюстрації рамка розривається взагалі, бо і герой звільняється від цих рамок та виходить за межі. Це були рамки осуду, моральної чи неморальної поведінки, яка насаджується суспільством.
 
Вам може бути цікаво
Знижка 20% на книги Жоеля Діккера!
Асєєв Станіслав
Гнутись, а не ламатись: історії про сильних жінок
Від гарячих точок до хутора Обирок: виходить книжка Валерія Пузіка!
Дебют Мілана Кундери: що трапляється, коли «Жарт» змінює долю?
Я бачив його живим, мертвим і знову живим
stary_lev Стежити
дописів читачів