Збірку "Катівня. Виноградник. Дім" презентували у Вінниці
У Вінниці, у книгарні «Є», відбулася презентація поетичної збірки Катерини Калитко «Катівня. Виноградник. Дім», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева» в оформленні Тетяни Зозуленко. Модерував та скеровував розмову з Катериною у глибинне, часом містичне, а часом дуже приватне і родинне, русло Олександр Вешелені.
Розмова у книгарні «Є» рухалася за маршрутом, який задала сама книжка: від катівні, через виноградну лозу і до дому – від болю, що аж бринить у повітрі і пронизує вірші Катерини наскрізь, до відчуття затишку і віри, глибинного знання, що мов пуп’янок виринає зі рядків Калитко - що все все-таки буде добре.
«Перше враження від цієї книжки у кожного, хто її погортав, і у мене самої на певному моменті, що це - книжка страшних казочок, - розповідає Катерина Калитко. - Але я завжди стояла і стоятиму на тому, що світло не в тому, щоб констатувати, що на тебе світить тепле сонечко. Світло в тому, щоб, сидячи в темряві, куди воно проникає можливо раз на день чи раз на кілька годин, а може й ніколи, знати, що воно є, і продовжувати вірити в те, що воно є. Насправді, мені важлива у цій книжці така трошки міфологічна складова, принаймні, я намагалася досягти якоїсь баладності, ноток місцевої чи вигаданої легенди. І от цей легендаріум, де б він не знаходився, він - завжди доволі похмурий. Але завжди головним мотивом кожного міфу є боротьба із темрявою. Ця боротьба триває, триває героїка певного епосу, певного народу і героя, який бореться, і в кінці, як ми знаємо, завжди настає, таке, може з гірчинкою, але свято. І от для мене ця книжка є дорогою такої боротьби. Не випадково означено пункти: катівня як місце найбільшого страху, виноградник – як портал, який веде по дорозі звідкись кудись, і дім, щоб він не означав. Інколи він (дім) може бути земний, інколи, на жаль, уже лише небесний. Тим не менше він завжди наприкінці є».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно