Велике натхнення малою прозою
Oleksandra Orlova, UA Modna
Мала проза завжди була вдалим рішенням для тих, хто цінує лаконічність і не бажає підтримувати тривалі стосунки з однією книгою. Бувають оповідання, які вартують роману чи філософсього трактату. Існує чимало прикладів глибоких і атмосферних фільмів, знятих на мотивами оповідань.
Вдала збірка малої прози схожа на невеличку колекцію скарбів, на строкате намисто з різноманітних за фомою, кольором і текстурою намистин, які приємно і цікаво розглядати, перебирати, щоб потім, можливо, подумки носити з собою чи не все життя. Наступний перелік збірок оповідань стане у пригоді всім книголюбам, а особливо прихильникам прози малого формату.
“Літній ранок, літня ніч”, Рей Бредбері
Одна з останніх збірок оповідань Бредбері вийшла друком 2008-го року і стала завершенням автобіографічної трилогії, до якої раніше увійшли роман “Кульбабове вино” та повість “Літо, прощавай”.
27 коротких яскравих історій розповідають про мешканців чарівного містечка Грінтаун, де панує зворушлива краса, любов і вічне літо. Кожне оповідання — це ковток свіжого повітря з ароматом стиглих яблук і соковитої трави, квітів і ягід, молока і меду. Нескінченно добрі, неймовірно світлі оповідання спелетені з сонячних променів, напівзабутих мрій і дитячої щирості. У цій книжці сховався крихітний, простий і дивовижний всесвіт Бредбері — царство повсякденних чарів, край щасливих сподівань, притулок живих спогадів — світ, повний щемкого смутку і світлої втіхи.
“Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав”, Анна Гавальда
Невеличка книга з 12 іронічних новел про дуже різних, але схожих у своєму непереборному прагненні до щастя, людей. Анна Гавальда яскраво й проникливо зображає звичайне життя, зовнішня простота якого, приховує безліч потаємних бажань, страхів, мрій та образ, але також — любов у найрізноманітніших її проявах. Потрібно лише вміти її побачити, відчути, дозволити собі відкритити серце і поринути у вир справжніх емоцій. Тут є місце для тихого смутку і щирої радості, а ще для віри у власні сили, адже не обійшлося без автобіографічної історії про те, що колись мадам Гавальда була нікому невідомою авторкою, що мала мрію, а тепер цю мрію ви тримаєте у руках.
“Дороге життя”, Еліс Манро
Канадська письменниця, лауреатка Нобелівської та Букерівської премій — справжня майстриня малої прози. Її оповідання чіпляють реалістичністю, глибиною і мудрістю, а герої — живі, наче поголовно списані з реальних людей. Вони пізнали у своєму житті все: нерозділене кохання, втрату близьких людей, жорстоку мінливість долі; все, крім справжнього щастя, яке так і залишилося для них далекою примарою на обрії. Книгою “Дороге життя” Еліс Манро оголосила свій вихід з літератури і тому, певно, стала трохи відвертішою, створивши цикл “Фінал” — з чотирьох автобіографічних оповідань про своє дитинство і родинні стосунки. Може здатися, що у ностальгії за світлим минулим, безнадійному розчаруванні і невпинному примиренні з долею присутня лише туга і безвихідь, але насправді такі історії покликані творити співчуття, давати сили на боротьбу із труднощами і вміння радіти маленьким дрібницям.
“Дим і дзеркала”, Ніл Ґейман
Містична, химерна, відверта книга оповідань Ніла Ґгеймана демонструє всі принади творчості автора з його вигадливістю, іронією і великою любов’ю до переосмислення міфології та архетипів. Події, що відбуваються в історіях Ґеймана, вивернуті під незвичним кутом, наче відображені у кривому дзеркалі. Автор породжує реальності, в яких нерозривно переплелися боги, перевертні, лицарі Круголого столу, Санта-Клаус, білосніжка-вампір, кіт-ангел, Ктулху і комп’ютерні дроти. Тут є місце для казок, жахастиків, фантастичних новел і навіть поезії. А особливу втіху читачам принесе захоплива і дотепна передмова сторітелера Ґеймана, де сховалося самостійне чарівне оповідання “Весільний подарунок”.
“Повне зібрання оповідань”, Трумен Капоте
Колекція оповідань одного з найвідоміших письменників 20-го століття — Трумена Капоте дає змогу оцінити становлення та всі грані таланту автора, і нагадує: Капоте — це не лише “Сніданок у Тіффані”, це живі історії про красу і жорстокість американського світу, іронічні й ностальгічні нариси та потужні атмосферні сюжети, майстерно списані з самого життя. Ця розмаїта, потужна збірка оповідань, у якій знаходять собі місце навіть містика і магічний реалізм, пересипані гостим гумором, зайвий раз доводить надзвичайно багату мову і незліченну кількість оригінальних ідей автора.
Осторонь від інших оповідань стоять три пізні автобіографічні твори Капоте: "Згадка про Різдво", "Гість на день Подяки" та "Як я провів одне Різдво". Крізь призму власних спогадів і легкий серпанок тужливої самотності, чарівник-автор дарує читачеві справжнє відчуття дитинства, коли все здавалося яскравим, справжнім і вічним.
“Казки та історії” Макс Фрай
Ця збірка невеличких оповідань, пройнятих тонким гумором та казковою фантазією, стала своєрідною антологією короткої прози Макса Фрая. Частково до неї увійшли твори з любленої читачами “Книги самотностей”. Тут є місце для алюзій на тему старих добрих казок, енциклопедії вигаданих непристойностей, посібника для деміургів-початківців, фантастичних замальовок, дитячих оповідань, проникливих есеїв-роздумів. Іронія, фарс, постміфологізм, легкість мови і водночас сюжетно-змістові конструкції, продертися крізь які можна лише, коли втягнешся у стиль автора. І тут слід бути дуже обережним, бо творчість Макса Фрая, як наркотик, тож коли втягешся — захочеться ще, і ще, і ще.
“Країна снігу” Ясунарі Кавабата
Не дарма Ясунарі Кавабату називали майстром малої форми: його повісті та оповідання створюють неповторну кінематографічну атмосферу, де наскрізними темами залишаються природа, мистецтво, кохання і смерть. Лауреат Нобелівської премії, “самурай від літератури”, не зважаючи на тужливість і мінорність своїх розповідей, автор незмінно проносив через них справжнє людське ставлення до любові і душевної прихильності, до прагнення бути щасливим, до розуміння і внутрішнього прийняття краси.
До видання “Країна снігу” серед інших увійшли знакові твори автора “Танцівниця з Ідзу”,”Країна снігу” і “Тисяча журавлів”. На тлі японських пейзажів і побуту розгортаються сумні і прекрасні історії про жінок і чоловіків, вповільнені ритмами милозвучного сямисену, пройняті запахом хризантем, снігу і гір, сповнені присмаком чаю і сліз.
“Тонка сріблиста нить” Поліна Жеребцова
Збірка оповідань про війну, як вона є, від дитини-очевидця. Нуль вигадки — тільки художнє осмислення, пережитого самою авторкою. У розповідях Поліни Жеребцової відображено життя мирних жителів в місті Грозному в період чеченських воєн: її — ще малої, її матері — Олени, сусідів та друзів за нещастям. Короткі трагічні історії лунають одна за одною, і ця вервиця складає цілком повноцінний єдиний злитий текст. Цей текст за потужністю важко із чимось порівняти, і тому малий формат оповідань є оптимальним для читача, адже дає можливість, пропустивши через себе порцію війни, голоду, холоду, журби, зробити видих і продовжити далі. Читати таке важко, але потрібно, аби знати правду, пам’ятати біль, берегти мир.
“Збирач мушель” Ентоні Дорр
Книга оповідань Ентоні Дорра — американського автора, чиє ім’я відоме більшості завдяки, відміченому Пулітцерівською премією, роману “Все те незриме світло”, — квінтесенція інтелектуальної та естетичної насолоди. Розповіді його яскраві, несподівані, атмосферні, дещо містичні, пройняті мотивами відчуженості та самоти, але водночас — самопізнання та єднання з природою. Зі старанністю дослідника автор уважно вдивляється в людські долі: як змінюються люди, як руйнуються стосунки, як скорбота проникає у їхні душі та оселі, як час повільно, але вірно зарубцьовує рани на серці. Серед восьми неперевершених і цілком самодостатніх історій особливо хочеться відмітити оповідання “Доглядач” (The Caretak), а також “Мкондо” (Mkondo), чудовий український переклад якого можна почитати у блозі Лани Світанкової.
“Щасливі голі люди”, Катерина Бабкіна
Нещодавно у матеріалі для Buro 24/7 Катерина Бабкіна розповідала про свої улюблені книги малого формату, які окреслила як “маленькі великі книги”. Символічно, що збірку малої прози авторки “Щасливі голі люди” також справедливо можна віднести до “великих” книжок, не зважаючи на те, що подужати її не складно і за якусь годину. От тільки вам вочевидь захочеться розтягнути задоволення, і повернутися до цієї “щасливої сімки” неодноразово.
Збірка ЩГЛ, наче бабусина коробка з коштовними ґудзиками, про яку йдеться в одному з оповідань. Правдиві й оригінальні, щемкі та кумедні, написані живою і, просто-таки, смачною мовою, історії про українців (таких як ми з вами, а ще старих і малих), на тлі розмаїтих пейзажів та обставин, сповнюють душу читача правильними емоціями, дарують втіху, іноді оголюють нерви, але частіше просто роблять щасливим.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно