А в мене буде книжка! Текст щирої радості
Карп’юк Василь
25.03.2016
Саме такого типу радості – хвилюючої, напередодні виходу книжки. Бо так повелося в останні роки, що кожного дня займаюся книговиданням в «Дискурсусі». Але й маю з дитинства таке заняття – писання (віршів, оповідань, есеїв…). Колись навіть були власні книжки. Правда давненько. А тут знову захотілося. І, власне, книжка написалася. Можна сказати, сама собою. Та самому видавати свою книжку якось не те. Натомість пощастило працювати з «ВСЛ». Але про це нижче. Спочатку про книжку.
З одного боку, не надто оригінальний жанр і підхід – збірка колонок, більшість з яких публікувалася в різних виданнях. Але хочеться вірити, що не лише так. По-перше, це не тексти на актуальні теми сьогодення, що передбачає жанр колонки, а швидше ліричні оповідки з гуцульського життя. Так, більшість про гори, про моїх рідних і знайомих людей. Хоча не лише про них.Та й коли книжка готувалася до друку, то вирішили з редактором таки змінити означення жанру. Бо не дуже оповідки. Можна було б написати есеї. Але надто високо звучить. Тому найкраще означення – проби. Саме так, проби якогось майбутнього роману. Як кінопроби. Адже всі герої, які фігурують в цих текстах, можуть дуже органічно переселитися в можливий роман. Ті, яких затвердить читач після прочитання цієї книжки.
А ще ці тексти доволі особисті. Дуже прості, аж до безпосередності. Бо писалися для задоволення потреби писання. Так, більшість були опубліковані, але могли й не бути. Кожен з текстів передає окрім певної думки, те, чим я жив тоді, коли писав. Саме тому в книжці багато імен тих, з ким спілкуюся, тих, кого читаю… Багато цитат тих, кого слухаю.
Саме фраза із нашої розмови з Василем Герасим’юком спочатку стала назвою колонки, а нині цілої книжки – «Ще літо, але вже все зрозуміло». Він теж якоюсь мірою є в цій книжці, автор моїх улюблених поетичних книг. В цій книжці мої улюблені гори. Один з центральних героїв – мій дід Василь. Тому й його життя є частиною книжки. Це книжка багатьох. Сподіваюся, і для багатьох.
Вона не має розділів, але має певну хронологію, можливо, певну сюжетність. Особливо важливими є нові тексти, написані в час коли публіковані колонки вже формувалися у книжку. Ці нові тексти все зшивають і роблять збірку одним текстом.
Спеціально не давав ніяких передмов і післямов, щоб не було нічого зайвого. Ніяких коментарів. А от зараз таки хочеться висловити свою радість очікування книжки й зустрічі з читачем. Тому пишу такий «привіт», який міг би бути в передмові.
Книжка вже буде скоро-скоро. І буде вона гарною, завдяки «Видавництву Старого Лева». Адже в цьому й радість автора – працювати з хорошим видавництвом. Нині тексти обгортаються у фольгу… (жарт!) у красиву обкладинку, яка теж багато передає. А на Книжковому Арсеналі вже можна буде взяти в руки. Так що до зустрічі!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно