Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

«theUKRAINIANS II: історії успіху»: «Людина у форматі тексту стає нескінченною»
У суботу, 17 вересня, у затишному дворику «Львівської копальні кави» за філіжанкою кави відбулося публічне інтерв’ю з письменником і публіцистом Тарасом Прохаськом та авторами проекту «The Ukrainians» Тарасом Прокопишиним та Володимиром Бєгловим. Інтелектуальна розмова проходила в контексті презентації другої книжки про успішних українців, що вийшла у «Видавництві Старого Лева», – «theUKRAINIANS II: історії успіху». Володимир Бєглов разом з одним із героїв книги Тарасом Прохасько говорили про літературу й про самого письменника, про нескінченність тексту, високий рівень емпатії, про сповідь і релігійність, а також про свободу вибору і навіть про Кейт Мосс.
 
Володимир Бєглов назвав розмову з Тарасом Прохаськом викликом. «Ми зраділи, коли почули, що книжка «theUKRAINIANS II: історії успіху» увійшла до списку «Найкращих книг Форуму видавців–2016». Ця книга – певний виклик українському суспільству, бо розповідає про чесні шляхи успішних українців. Одна із найцікавіших розмов там з Тарасом Прохаськом».
 
В.Б.: Я прочитав, що людьми, на яких ти рівняєшся, є Святий Франциск Ассізький і Кейт Мосс – два такі собі полюси цивілізації.
 
Т.П.: Франциск Ассізький, попри те що він проповідував радість, відстоював також євангельські істини. Він на довгий час очистив християнські істини від тяжких недоліків. Мені дуже подобається те, що він ніс оцю велику Радість. Святого Франциска могли спалити або зробити святим – він йшов хиткою гранню між красою і викликом. Мені подобається його євангельська правда.
 
В.Б.: Які ж досягнення ставлять Кейт Мосс на один рівень зі Святим Франциском?
 
Т.П.: Вона не на одному рівні. Вона мені симпатична. Трапилося так, що всіх людей, які мені подобалися, вже немає на світі. І тут виявляється, що Кейт Мосс жива і є моєю ровесницею, дівчиною з подвір’я, з подібного середовища – чиста у своєму намаганні бути собою і знаходити свою правду.
 
 
В.Б.: Чи не складно тобі жити з таким високим рівнем емпатії?
 
Т.П.: Кожна людина створена з межею своїх запобіжних обмежень. Людина відчуває стільки, скільки може відчути. Мені подобається дивитися і думати. Мені страшенно подобається уявляти, як живуть ті люди, яких я бачу одну хвилину чи одну секунду. Подобається бачити в кожному обличчі особливі риси, розуміти, що ці обличчя – найцінніший скарб
 
В.Б.: Якщо говорити про формат твору, більшість називає творчість Тараса Прохаська сповіддю. Чи ти ходиш до сповіді? І якою б не була відповідь – чому?
 
Т.П.: Я ходжу. Але мені важко сповідуватись, бо я літератор. Мені важко зрозуміти, в чому я винен, а що є дійсно прекрасною історією, про яку я можу розказати. Я стараюся звести сповідь до мінімалізму і лаконізму.
 
В.Б.: Людина у форматі письма/тексту стає нескінченною. А не страшно ставати нескінченним?
 
Т.П.: Ця нескінченність є умовною. Межа пізнання безконечна. За кожною межею з’являється можливість ще нового проникнення. Люди, які відкриваються в якомусь тексті, «включаються» у розповідь. І за кожним словом стає ще щось. Коли починається розповідь, ми розуміємо, що ця історія не абсолют. За нею може бути інша…
 
В.Б.: Письмо передбачає діалогічність. Люди, які потрапляють до «theUkrainians», визнають, що митець потребує публіки. От власне поговорімо про цей діалог.
 
Т.П.: Мені бракує когось поруч, з ким можна було б поговорити. Я уявляю конкретних людей, яким хотів би розповісти ту чи іншу історію. У мене для самого себе не виникає гарних думок. Мені потрібна якась реакція. Я не знаю, нащо це розповідати собі.
 
 
Говорили також про тексти Тараса Прохаська, присвячені «забутим» групам населення, а  також про релігійність і толерантність.
 
Т.П.: Релігійність і толерантність є тоді, коли людина виконує важливі релігійні заповіді. Коли людина милосердна – це і є релігійна толерантність, їхнє поєднання. Милосердя полягає в тому, щоб не стати людині вчителем. Наше суспільство не готове до тієї свободи, яку проповідував Христос. Наші люди люблять правила. Через те з’являються всякі сумніви, забобони. Нам бракує інструкцій. Ми хочемо бути певними – це те, що ми називаємо мануалом. Ми у своїй релігійності не можемо зрозуміти, де наша побожність, а де пошук тих інструкцій.
 
В.Б.: Говорячи про свободу волі і свободу вибору, коли відповідальним є ти сам, хочу спитати про твій найскладніший вибір.
 
Т.П.: Кожна секунда передбачає багато виборів. Коли йдеться про такі речі, як вибір, немає такої шкали «більший/менший», «вагомий/невагомий». Це як спрага – важливо те, чим ми її вдовольнимо. Так і з вибором: його вагомість в тому, щоб ти сказав «так» або «ні». Сенс вибору – у чіткості вибору.  Всі рішення однаково важливі. Найважливішим є сам момент вибору.
 
В.Б.: Революція на граніті – Помаранчева революція – Революція гідності… Якою буде наступна революція?
 
Т.П.: Якщо буде, то вона може бути революцією ветеранів – людей, які воювали і не отримали сатисфакцію від того, що вони воювали. Я би не хотів, щоб так було.
 
В.Б.: «Станіславський феномен». А про які феномени можемо говорити сьогодні?
 
Т.П.: Потрібна людина, яка б спостерегла цей феномен і знайшла б йому дефініцію.
 
 
В.Б.: Задам питання, яка задає всім героям інтерв’ю Володимир Познер: «А якби ви зустріли Бога, про що б ви у нього запитали?»
 
Т.П.: Людина, яка переходить в інший вимір, усе знає. Це мене страшить. Мені доведеться зустрітися з багатьма людьми, які будуть все знати про мене, а я про них. Ми будемо все знати й будемо обтяжені тим тягарем.
 
Дякуємо учасникам за надзвичайно цікаву розмову в рамках презентації книжки про успішних українців «theUKRAINIANS II: історії успіху».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage