Вчора, 11 грудня, у львівській книгарні «Є» відбулася чудова, дуже весела, глибока, неймовірно класна презентація книжки «Куди зникло море». Цю кротячу історію написали Мар’яна Прохасько та Тарас Прохасько, проілюструвала Мар’яна Прохасько, а видало «Видавництво Старого Лева». Презентували книжку львівській публіці, серед якої були читачі різного віку – від найменшого до поважного, автор Тарас Прохасько та видавець Мар’яна Савка.

На цій презентації ще мала б бути Мар’яна Прохасько, яка є співавтором цих книжок і без якої не було б не лише ілюстрацій, а й тексту, - каже Тарас Прохасько. - Писати вдвох ‒ це зовсім інший досвіт, ніж писати самому. У мене завжди була така штука:  мені здавалося, що я є дуже цікавим, дуже файним, дуже дотепним, коли комусь щось розказую. Коли є хтось. Коли люди такого типу, як я, комусь щось розказують, то вони можуть бути тими, хто дає, дарує, продукує щось. Натомість мені завжди здавалося, що я є страшенно безпорадний, нудний і маломислячий, коли залишаюся сам. Тому мені було страшенно цікаво розповідати комусь щось, а не писати насамоті.  Оця співпраця з Мар’яною є власне тим, коли поруч є жива істота, яка так само, як я, сильно і послідовно заангажована кротами. І ми з нею знаємо про цих звірків дуже багато, ми відчуваємо, як вони живуть, як вони діють, що вони роблять. Коли ми промовляємо один одному кожну наступну фразу, кожне наступне речення, то воно якраз є живе і дуже цікаве. Мені так добре і я знаю, що Мар’яні також.

Роль дітей у цій книжці була дуже важлива, бо ми знали, що не можна користуватися мовою, висловами, словосполученнями, інтонаціями такими, які не є властивими дітям, - продовжує розповідати автор. - Я розумію, що є діти, які користуються невластивими їм інтонаціями. Але переважно є природність і легкість у використанні мови, яку помітно у дітях. Нам дуже допомогло, що ми чули дуже багато висловів дітей різного віку.

Також письменник поділився історію створення назви книги та  сам сюжет історії: «Назва «Куди зникло море» з’явилася до того, як у нас справді зникло наше море, - зауважив Тарас. -  Ми хотіли написати про те, що хтось робить часом якісь недобрі речі, які не вкладаються в загальні норми. Ми  знали, що більшість дітей цікавляться такими питаннями, як крадіжка. Вони люблять слухати про те, як у нас щось крали і тому подібне. А крадіжка твору мистецтва – це ж ще цікавіше. Так і з’явився задум сюжету».

А ще під час презентації Тарас Прохасько розкрив таємницю: третя книжка кротячої саги називатиметься «Як зрозуміти козу» і вийде наступного року.