Саллі Ґрін про магічні властивості, письменницьку «кухню» та улюблені книжки
Інтерв’ю Саллі Ґрін для сайту «Novel Kicks. For fiction Readers and Writers»
- Салі, розкажіть, будь ласка про Напівлихого і про те, як взагалі виникла ідея цієї історії?
- Напівлихий – це мій перший роман і перша книга з трилогії. Події відбуваються в наші дні, переважно – у Великобританії. Це історія Натана, відьмака-підлітка. На початку історії Натан ув’язнений білими чаклунами. Його тримали у клітці не тому, що він вчинив щось лихе, а просто за те, що він напівкровний (наполовину білий, наполовину чорний), до того ж, його батько наймогутніший Чорний чаклун. Читач прослідковує Натанове життя від народження і до сімнадцятиріччя. До того як йому виповниться сімнадцять, він має утекти з полону і перейти через церемонію дарування (отримати три дари), щоб стати справжнім, дорослим, повнолітнім чаклуном. Натанове життя сповнене фізичних труднощів, навіть тортур, але його душевні переживання і страждання чи не важчі за фізичні. Він самотній і затурканий, боїться як білих, так і чорних, а на додачу він сам досі не впевнений, як воно буде – яка частина у ньому є сильнішою – чорна чи біла?
Мабуть, перші проблиски натхнення прийшли до мене на письменницькому фестивалі ще у 2009 році. Тоді я буквально поринула у фольклор на три дні. Усі ж добре знають, що у старих історіях завжди є магічне число (три гілки на ожині, три бажання тощо). З того часу у голові крутилася ідея: щоб стати справжнім дорослим чарівником треба отримати три дари. Я насправді небагато знала про чаклунів, але звісно знала, що є «добрі» білі маги і «погані» чорні маги. У зв’язку з цим мені згадалась цитата з «Гамлета»: «Самі по собі речі не бувають добрими чи поганими. Вони такі, як ми про них думаємо». Мені сподобалась ідея обіграти це твердження.
- Ви б хотіли володіти якоюсь магічною властивістю?
- Мені було б справді цікаво вміти змінювати зовнішність, щоб виглядати як хтось геть інший. Я б хотіла провести один день у шкірі чоловіка чи хлопчика.
- Чи ви плануєте сюжет і чи редагуєте під час писання?
- У голові я маю основний план роману, я пробувала планувати детальніше, але щойно я ті деталі переносила на папір, це повністю вбивало мій ентузіазм, просто зі мною це не спрацьовує. Зараз я усвідомлюю наскільки герої самі мене ведуть. Насправді мені значно цікавіше дізнаватись, що станеться саме під час писання, хоча у процесі я, звісно, маю стежити, щоб не сталось суттєвих відхилень від генерального плану. Коли писався «Напівлихий», я один день писала, а наступний починала з редагування написаного. Часто я витрачала дуже багато часу на правки, замість того, щоб просувати сюжет уперед. Для другої частини, «Напівдикий», я змінила підхід. Я розуміла, що не маю багато часу, тому не редагувала поки більш-менш не завершила першу чернетку. І зараз я надаю перевагу саме цьому методу, він швидший, хоча – подивимось що врешті-решт з цього вийде.
- Якими авторами ви захоплюєтесь?
- Є так багато авторів, яких би я хотіла тут назвати. Переважно я читаю художню літературу і саме зараз, якщо говорити про сучасних авторів, я, мабуть, захоплююсь Девідом Мітчелом, мені дуже подобаються його твори «Хмарний атлас» і «Сон № 9». Я дуже люблю Хемінгуея та його оповідання. Є оповідання «Big Two-Hearted River», яке я вважаю ідеальним за стилем і простотою. Вперше я прочитала його 33 роки тому, досі перечитую і досі дуже люблю.
- Яке ваше улюблене слово?
- У мене такого немає.
- Чи берете ви участь у кастингах ваших героїв і чи думали ви про когось конкретного, коли працювали над образами головних героїв?
- Ні, але насправді є актори, які мене надихали під час створення образів деяких моїх героїв, саме про них я думала, коли писала. До прикладу, це Айдан Тернер (його я бачила на ТВ у «Being Human», а також у фільмах про Хоббіта), саме так у моїй уяві виглядає Габріель. На певній стадії писання я трохи «застрягла», мені потрібен був новий персонаж і насправді дуже допомагало, коли я переносила Айдана/Габріеля у свою історію. Як на мене, він дуже привабливий.
- Якими могли б бути ваші 5 порад для авторів-початківців?
- Я не думаю, що зможу сказати щось нове:
1. Читайте багато і читайте широкий спектр книг. Читайте як письменник, спробуйте зрозуміти, чому якісь речі на вас впливають, а якісь – ні.
2. Пишіть щодня – щось, будь-що, і не хвилюйтесь, за те щоб ця писанина була рівномірною за якістю.
3. Пишіть у різноманітних форматах – оповідання, щоденники, листи, вірші, сценарії, нехудожні тексти. Я не поет, але думаю, що спроби у поезії допомогли мені зрозуміти, як одне слово може змінити сенс цілого речення, вплинути на настрій, позначитися навіть на героях твору. Здавалося, що мені буде легко писати сценарії, бо я люблю писати діалоги, але до прикладу, у фільмі є цілі секції, де взагалі немає діалогів, і дуже важливо вміти побачити і подати сцену з точки зору кожної задіяної особи, а не лише з погляду головних героїв.
4. Якщо ви налаштовані серйозно і розглядаєте письменництво як кар’єру, то підходьте до питання фахово. А коли з’явиться відчуття готовності представити свій рукопис, переконайтесь, що він репрезентує вас справді добре.
5. Насолоджуйтесь. Писання має бути в радість – навіть коли складно, це радість.
Переклала з англійської Ольга Ренн
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно