Олена Гусейнова: «Дім - це завжди вибір»
Фото – Олена Жеронкіна
У неділю, 19 червня, «Видавництво Старого Лева» долучилося до V Арт-форуму «Дім, у якому ми живемо...». У рамках заходу відбувся поетичний марафон, під час якого звучали вірші Юлії Мусаковської (читала – Ніка Новікова), Любові Якимчук (у виконанні автора), Сони Ван (читала – Саломе Енгибарян), Олени Гусейнової (у виконанні автора). Поетичну подорож від приватного до спільного, від українського Заходу до Сходу, з України до Вірменії та Азербайджану супроводжували чудові композиції у виконанні учасниць етно-лаунж проекту «Shopping Hour» Тані Ша і Олени Львової. Емоційний поетичний вечір відбувся у Домі освіти і культури «Майстер-клас» у Києві.
Лейтмотивом форуму, як і поетичного марафону, була тема втрати дому. Тому кожен з учасників дійства ділився своїм баченням дому, особистими історіями про нього та сенсами, які закладає у це поняття.
Любов Якимчук читала вірші зі своєї збірки «Абрикоси Донбасу», а також розповіла про свої пошуки місця, яке можна назвати істинним домом. «Я дуже довго думала про те, де ж все-таки наш дім, - розповідала поетеса. - Якийсь час я вважала, що це близькі люди, які довкола тебе, і саме в них треба шукати дім і його навколо себе розбудовувати. А насправді все зовсім не так. Будь-яку історію можна підробити. І та історія, яка прописана у підручниках, завжди буде фальшивою тому, що кожна людина одні й ті самі факти сприймає по-різному. Підробити не можна лише емоції, які виникають через певні події або через ці так звані факти. І дім – це також наші емоції, які є тільки у нашій голові. А його конкретне втілення можна шукати будь-де. Тоді у певний момент я подумала, що домом може бути культура в широкому сенсі – те, що передає історію емоцій, а не історію фактів».
Саломе Енгибарян читала вірші вірменської поетеси Сони Ван в оригіналі та українською мовою у перекладі Анушавана Месропяна. Звучали вірші зі збірки «Лібрето для пустелі» про дім, про втрату рідної землі, про дім для Бога на землі, про планету Земля як домівку для всіх нас. «Коли ми вперше задумуємося про дім? У дитинстві, - вважає Саломе Енгибарян. - Коли наші рідні, близькі прищеплюють нам любов, повагу до домівки та родинного вогнища. А з віком до нас приходить розуміння Батьківщини, рідної землі як домівки для цілого народу, і втрата цієї землі є трагедією для усіх. Сона Ван за фахом лікар-психолог, але за покликанням - письменниця, яка обрала поезію як форму спілкування зі Всесвітом. Вона походить із Вірменії, і про трагічні події 1915 року, які трапилися там, вона й написала книжку «Лібрето для пустелі».
«Для мене втрата дому починається з втрати дороги до спогадів, - ділилася думками письменниця та художниця Ніка Новікова, яка читала вірші Юлії Мусаковської із поетичної збірки «Чоловіки, жінки і діти». - Коли ти не можеш повернутися в ті місця, де ріс, де проходила частина твого життя, коли ти раптом усвідомлюєш, що більше не можеш освіжити ці спогади і зрозуміти, чи виросли ті місця разом з тобою. Мені здається, що кожен носить свій дім у собі, і від цього завжди стає тепло. Інша сторона втрати дому для мене – втрата спокою, коли місце, де ти провів частину життя, перестає приймати тебе чи захищати. Третя – втрата близьких людей, які також є частиною дому для кожного і для мене також».
Олена Гусейнова поділилася з гостями заходу віршами, які увійдуть до її майбутньої книжки «Супергерої», що незабаром вийде у «Видавництві Старого Лева». Олена розповіла особисту історію дому, якого вона не мала. Історію свого діда з Азербайджану, котрий потрапив в Україну після німецького і радянського концтаборів. Говорила про Азербайджан як дім, в якому гори завжди смарагдові, озера - бірюзові, а небо - фіолетове. Про дім, який існує тільки у фантазії. В реальності ж ним може стати що завгодно: мова, ім’я, одяг, їжа. «Дім – це завжди вибір. Незалежно від мови, якою ти говориш чи мови, якої ти не знаєш», - переконана Олена Гусейнова.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно