Олександр Зубченко: моєму читачеві від 8 до 80 років
Понад 500-сторінковий історичний пригодницький роман "Перемагаючи долю" Олександра Зубченка – один з найоб’ємніших творів, представлених у цьогорічному конкурсі "Книга року ВВС", а тим більше у його дитячій номінації.
Авторові цього роману 59 років, він закінчив Київський економічний інститут та Національну академію державного управління, зараз він працює на держслужбі. "Перемагаючи долю" для пана Зубченка – це перший досвід написання настільки великого прозового твору, раніше з-під його пера виходили вірші та тексти пісень. Втім, цей дебют уже оцінили фахівці: у 2011 році цей роман переміг у номінації для 13-18 річних підлітків у престижному конкурсі "Коронація слова".
Тепер перша частина майбутньої трилогії про звитяжних козаків змагається за перемогу у конкурсі "Дитяча книга року ВВС".
ВВС Україна: Пане Олександре, розкажіть у кількох реченнях, про що ваша книга. 
Олександр Зубченко: Це книга про козацьку минувщину, про першу половину 17 століття. Це був період, коли в Україні проходило чимало козацьких та селянських повстань, які закінчилися поразками. Мені було цікаво дослідити цей часовий відрізок, бо всі люблять писати про перемоги. Про Богдана Хмельницького написано дуже багато, а про визвольні війни Павлюка, Гуні та Остряниці – дуже мало. Мало про цей період і історичного матеріалу, тому, признаюся відверто, довелося навіть дещо додумувати. Моя книга – про двох братів, яких у першій чверті 17 століття захоплюють у полон татари. Старшого брата на невільницькому ринку у Кафі купує китаєць, начальник охорони тамтешнього принца, а молодшого турки забирають у яничари. І так вісім років вони живуть у тих культурах, куди їх закинула доля, а потім зустрічаються в Україні.
ВВС Україна: Скільки років вашому читачеві? Для кого ви написали свою книжку?
Олександр Зубченко: У Львові на презентації книги я познайомився з хлопчиком, який прочитав цю книжку у 5 років, і вона йому дуже сподобалася. А в середньому моєму читачеві від восьми до вісімдесяти років. Старші, читаючи її, ніби повертаються в дитинство, молодші відчувають себе дорослими звитяжними козаками. Ця книжка діє на своїх читачів по-різному, але всім однаково подобається.
ВВС Україна: Ваша книга має обсяг у понад 500 сторінок. Діти та підлітки не лякаються, побачивши такий величезний фоліант?
Олександр Зубченко: Досвід моїх зустрічей з дітьми – а було вже декілька презентацій моєї книги – діти, які прочитали її є "голодними", вони хочуть ще, вони хочуть продовження.
Вони ковтають її за день-два – можливо, через те, що я намагався писати її дуже зрозумілою, близькою до народної мовою. Як автор віршів я шліфував кожне її слово і речення, щоб вони звучали як мелодія.
Та й сюжет книги побудований на інтригах. Одна сюжетна лінія завершується на напруженому епізоді, і тут же починається наступна, тож це змушує читача читати якнайшвидше, щоб дізнатися, що далі буде.
ВВС Україна: Ваша книга перемогла на конкурсі "Коронація слова" у номінації для підлітків ще у 2011 році. Чому ви видали "Перемагаючи долю" тільки зараз?
Олександр Зубченко: Жоден видавець не захотів ризикувати вкладенням грошей у видання книгу такого об’єму.
Лише за рік після конкурсу один з членів журі "Коронації" подзвонив мені і запитав, чи видана книжка. Почувши, що ні, він здивувався і саме завдяки дякуючи йому рукопис потрапив до рук Мар’яни Савки (головний редактор "Видавництва Старого Лева" - Ред.). Їй книга сподобалася, і вона вирішила ризикнути.
Вони кажуть, що не прогадали.
ВВС Україна: Тобто буде продовження?
Олександр Зубченко: Дві наступні частини уже написані. Можливо, наступного року вийде друга частина, а, може, і третя.
Я вже трохи навчений: вони удвічі коротші, ніж перша. Тому для видавців це буде трохи легше. (сміється)
ВВС Україна: Чи могли б ви оцінити правдоподібність подій, описаних у вашому романі? Козак, який приходить на Січ з Китаю, – це реалії тих часів чи чиста фантастика?
Олександр Зубченко: На Січі було дуже багато різного люду. Наприклад, є дані, що за всю історію Січі там було навіть кілька негрів, яких козаки визволили на невільницькому ринку у Кафі. А якщо там навіть негри були, то чому не могло б бути китайців?
ВВС Україна: Вашу книгу можна назвати досить кривавою, причому ви масово вбиваєте навіть позитивних героїв, що радше нехарактерно для дитячої літератури ...
Олександр Зубченко: Таке життя. Зараз на сході України помирають найкращі, і тоді у боротьбі помирали найкращі. Дитина у 10-11 років вже розуміє, що таким є життя, тож, читаючи, хай плаче, хай сміється, хай її серце буде неспокійним. Навіть моя донька, читаючи "Перемагаючи долю", у один з таких моментів просто зайшла до мене, бухнула книжкою об стіл: "Ти чому їх вбив?"
Я відповів їй: "Тому що так було насправді. Діти залишалися без батьків, у батьків відбирали дітей. Це – щоб ти відчула, як воно було, який був жахливий час. Але ми це все пережили, наш народ не загинув, і зараз переживе все, що випаде на його долю".
ВВС Україна: Чи часто ви читаєте дитячу літературу і якщо так, то яка ваша улюблена дитяча книжка?
Олександр Зубченко: Чесно кажучи, мені на це просто не вистачає часу. Раніше, коли діти були малі, звичайно, читав більше. Але такого розмаїття, як зараз, тоді не було. Тоді це були російські казки, Пушкін, з наших – "Котигорошко". Зараз... У 2011 році Наталка Пасічник прислала мені "Терезку з Медової Печери" - ще до того, як цю книжку видали. Вона мені дуже сподобалася, це – дуже хороша, тепла і світла книга.
ВВС Україна: Чи важлива для вас премія "Дитяча книга року ВВС" і чому?
Олександр Зубченко: Дуже важлива. Навіть сама назва премії говорить сама за себе. Якщо таке солідне журі зверне увагу на мою книжку, якщо воно піднесе її майже на весь світ, тоді я справді зможу пишатися тим, що мені щось вдалося зробити. Дуже б хотілося, щоб цю книгу помітили.
З Олександром Зубченком спілкувався Святослав Хоменко
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно