Листи Мар’яни Савки та Маріанни Кіяновської на Книжковому Арсеналі
Фото - Олена Жеронкіна
Активне користування соціальними мережами дозволяє сучасному мистецтву, у тому числі – літературі розвиватися у іноді дуже неочікуваних напрямках. Так, віршоване листування двох відомих поетес Мар’яни Савки та Маріанни Кіяновської у Фейсбуці не тільки вийшло за межі приватності, а й стало популярним та очікуваним для багатьох читачів. Про грані особистого та суспільного, про щирість у листах та віршах говорили поетеси під час зустрічі на Вуличній сцені Книжкового Арсеналу. Модерував розмову філософ Володимир Єрмоленко.
«Зараз і у побутовому житті, і в літературі змінився рівень приватності, - вважає Мар’яна Савка. - Дуже часто Фейсбук відіграє роль відкритого щоденника. Хтось робить це відкрито, хтось - мимоволі, а хтось практично перетворює свою сторінку на майданчик для творчого експерименту. З одного боку, у соціальній мережі ти можеш дати собі можливість не дуже серйозно поставитися до написання, а з іншого - є відповідальність і перед аудиторією, яка чекає на твої нові твори».
Листування Мар’яни Савки та Маріанни Кіяновської – творчість на межі приватності та публічності, у певному сенсі – окремий літературний жанр.
«У якомусь сенсі це - любовна лірика, - зізнається Маріанна Кіяновська. - Не у жанровому окресленні, але ці листи є балансуванням між приватністю і універсальністю. У ці листи закладалася певна штучність, сконструйована поетичною мовою. Але як це буває з літературою, з мистецтвом, ті речі, які творяться як штучні, виявляються дуже справжніми. Можливо, навіть більш справжніми, ніж тексти, які б писалися у звичайному стилі спілкування».
«Мені хотілося у листуванні проговорити щось таке, чого ми не встигаємо проговорити при зустрічах, - продовжила Мар’яна Савка. – У певному сенсі це - психотерапевтичний досвід, адже у віршах ми аналізували свої прожиті роки, середовище, цінності, якими ми живемо... І ці листи нам дуже були потрібні. А потім, коли виявилося, що багато людей чекають на них кожного дня, ми зрозуміли, що ми спілкуємося між собою, але багато людей бачать у цих віршах щось про себе».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно