Книга про відданість і жертовність
Новий роман Софії Андрухович вийде друком наприкінці серпня у Видавництві Старого Лева
Наприкінці серпня у Видавництві Старого Лева вийде роман Софії Андрухович “Фелікс Австрія”. Книга буде презентована в два етапи: у Києві та під час Форуму видавців у Львові.
“Фелікс Австрія” – новий і дуже несподіваний роман Софії Андрухович, який вона написала після семирічної перерви. Написати історичний твір, зі слів авторки, було своєрідним викликом самій собі, а ще виявилось неймовірно цікавим і корисним досвідом, який допоміг переосмислити та побачити чимало всього навколо себе і в собі. “Фелікс Австрія” – це роман про стосунки жінок і країн, націй і мов, про залежність і свободу вибору, про побут і смак, про відданість і жертовність.
На палітурці – картина Джозефа-Едварда Саутолла Along the Shore, яка була намальована в 1914 році і зараз є у галереї Oldham (Великобританія). Для оформлення книги цю картину обрала сама Софія. Дизайн обкладинки “Фелікс Австрія” виконала творча майстерня “Аґрафка”.
Анотація до книги: Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах “щасливої Австрії”, в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
Із уривком з роману Софії Андрухович “Фелікс Австрія”, який незабаром вийде у Видавництві Старого Лева, читачі можуть ознайомитись у одному із блогів видавництва.
“Станіславів не порівняєш ні з мурашником, ні з вуликом, ні з павутиною. У комах все впорядковано і чітко, все має власну причину і наслідок. У цьому місті теж є причини й наслідки, тільки вони так глибоко сплутані в хаотичний клубок випадковостей, що несила дошукатися тут жодної логіки.
Перша-ліпша дільниця – лабіринт із кривулястих вуличок, нерідко звужених настільки, що не кожен опасистий пан чи огрядна ґаздиня з об’ємними персами зможуть протиснутись. За такою затхлою норою, яка, здавалось, от-от мала закінчитись глухим кутом, раптом, як дощова бульбашка на калабані, розростається несподівана площа. Або навпаки: рухаєшся вперед вулицею і ні з того ні з ового впираєшся чолом у будинок, розташований просто посередині, та ще й під якимось чудернацьким кутом, та ще й наполовину, наприклад, спалений, та ще й зі старим садом, із капустою в городі, із коровою, яка пасеться навпроти майстерні капелюшника”.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно