0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
До 80-річчя метра української дитячої прози: з творчого життя Володимира Рутківського
Вісімдесят років прожити – не поле перейти. Сьогодні свій ювілей святкує Володимир Рутківський – майстер історично-пригодницьких творів для дітей і підлітків, письменник, чия творчість залишається однаково актуальною і цікавою для читачів різних епох, чия натхненна праця подарувала українським читачам чимало вже культових дитячих творів. Це за його книжками сьогодні знімають фільми, і це його видавці наполегливо вмовляють написати продовження улюблених історій. Про творчі перипетії і визначні події із життя письменника читайте далі.
 
Фото - Наталя Марченко
 
- Народився у поетичному Шевченківському краї, у с. Хрестителеве на Черкащині, в один із найстрашніших років української історії – 1937.
 
- З дитинства захоплювався історією й археологією, що не в останню чергу пов’язано з краями, де зростав письменник. У селі Велика Бурімка, де оселилася 1951 року сім’я Рутківських, все наче «дихало історією». І малим письменник вірив, що десь тут князь Ігор заховав свої скарби перед походом на половців. Школярем Рутківський входив до археологічного гуртка і брав участь у розкопках кількох стоянок, найвідоміша серед яких – стоянка кінця ашельської епохи (близько 300 тисяч років тому), яка була визнана одним із визначних історичних відкриттів. Саме це і врятувало Володимира та його друзів від виключення зі школи, директором якої був батько майбутнього письменника.
 
Цитата:
«Я переконаний, що позбутися дитинства – це все одно, що позбутися пам’яті. Ви бачили очі людини, яка не може збагнути, звідкіля вона і як її зовуть?»
- Відтак з професією було вирішено – і після середньої школи поїхав подавати документи на історичний факультет Київського державного університету. Та чоловік крутить, а Бог розкручує – 1954 року, за спогадами пана Володимира, був чималий конкурс – понад 600 людей на 25 місць, ще й перевагу віддавали тим, хто відслужив в армії. Абітурієнтів відверто «валили». Отримавши четвірку за іспит з історії (а цього було замало для успішного вступу) Рутківський повернувся до Великої Бурімки.
 
 
- З 1955 починається одеський період ужитті письменника – він вступає до Інституту харчової промисловості, а згодом переводиться в Одеський політехнічний інститут.
 
- Типово для багатьох прозаїків Володимир Рутківський починав як поет. Вірші складав уже в чотири роки. Перший його вірш, опублікований 1959 року в обласній газеті «Чорноморська комуна», був присвячений польоту радянської ракети до Венери.
 
- У творчому доробку письменника сім поетичних збірок: «Краплини сонця» (1966), «Плоти» (1968), «Повітря на двох» (1973), «Відчиніть Богданкове вікно» (1974), «Рівновага» (1977), «Знак глибини» (1987) і «День живої води» (2005).
 
МОРСЬКИЙ ЕТЮД
 
Твої далекі кораблі
За синім обрієм причаєні!
І хто ти –
вогник ув імлі
Чи сива чайка без печалі!
За гуркотом не чути слів.
Шматує море день на скалки...
Сидиш на скелі, мов русалка.
Якій лишатись на землі.
(Немов пожежі пригублю:
«Люблю я море, синь люблю...»)
А море набирає сили.
Відтінки сходу –
у росі.
На опроміненій косі
Блакитно миготять росини.
Обхопиш ніженьки, смиренна.
Вже котрий день отак сидиш.
І кличе хтось, немов сирена,
З живої, чорної води.
Вода зітхає обережно
І скелю в глибину гребе.
Дай, доле, стати оберегою.
Коли докличуться тебе...
 
(Вірш зі збірки «Повітря на двох»)
 
- Окрім письменницької діяльності, Володимир Рутківський працював як журналіст, публіцист, перекладач.
 
- Як зазначає сам автор, дитячим письменником і поетом він став майже одночасно. Тривалий час Рутківському довелося працювати фактично «у стіл». Звинувативши автора в буржуазному націоналізмі, його збірки вилучали з книгарень, а твори не хотіли видавати. Та письменникові завжди вдавалося знаходити обхідні шляхи. Так, видавництво «Веселка» відмовилося видавати його першу дитячу повість «Ганнуся». Тому пан Володимир 1987 року вимушений був видати її російською у видавництві «Дитяча література» під заголовком «Аннушка». Рідною мовою книжка повернулася до українського читача вже в незалежній Україні: 2012 року «Ганнуся» вийшла у «Видавництві Старого Лева», а вже за рік читачі отримали продовження – «Ганнуся. У гості до лісовика».
 
Цитата:
«Власне, натхнення для мене – то як блискавка в голові. За якусь мить вона освітить все, що я зібрав, причому на першому плані якимось дивом виникає те, що мені найбільше потрібно саме цієї миті».
 
 
- Така ж історія і з дитячою повістю «Бухтик з тихого затону», яка була перекладена і видана в Росії. І навіть більше, на Всесоюзній нараді дитячих казкарів 1986 року її було визнано однією з найкращих дитячих казкових повістей за останні 60 років. Це дало «зелене світло» оригінальним українським творам письменника, і вже у 1988 році у видавництві «Веселка» вийшла казкова повість Рутківського «Гості на мітлі».
 
 
- Повість «Потерчата» Володимира Рутківського ставлять в один ряд з такою автобіографічною українською класикою, що інтонацією світлого суму змальовує світ дитинства, як «Зачарована Десна» О. Довженка, «Климко» Гр. Тютюнника, «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха. Дитинство письменника припало на воєнні роки. «Потерчата» – це відверта і щемка історія про те, яким може стати дитячий світ, якщо дорослі розпочнуть там свою війну.
 
Цитата:
«Я, мабуть, письменником став тільки для того, щоб написати цю сповідь [«Потерчата»]. З висоти свого віку вдивляюся в себе, малого, вдивляюся в мільйони таких же, як я, потерчат, і не можу збагнути, як нам вдалося проскочити по лезу між смертю і життям, між любов’ю та ненавистю, вірою і безнадією. А найдивніше для мене те, що ми не лише проскочили, а й не збожеволіли. Втім, хто його знає. Інакше чому людство робить все можливе для того, аби знищити себе самого».
- «Потерчата» мають підзаголовок «Дитяча сповідь перед дорослими, які так нічому й не навчилися». Навіть сам письменник не може з точністю сказати, для кого написав цю книжку – для дітей чи дорослих, – і залишає це на критиків. Твір вийшов із присвятою «Песикові, про якого геть забув».
 
 
- У 90-х роках Володимир Рутківський починає розробляти історичну тематику. Уперше його повість «Сторожова застава» у скороченому варіанті з’явилася 1991 року на сторінках журналу «Однокласник». У 1992 році видавництво «Веселка» відмовилося видати твір з поясненням «нехай полежить до кращих часів». За десять років письменник наважився видати книжку власним коштом накладом 1000 примірників. Уперше повноцінним накладом повість-легенда (жанр за визначенням самого автора) зі значними змінами вийшла у видавництві Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у 2012 році. Проілюстрував книжку художник Паленко Максим.
 
Цитата:
«Завжди відкидай думку, яка першою запала в голову. Вона зазвичай приходить до доброї половини людства. Приглядайся до другої думки, а ще краще – до третьої».
- Попри вже значний на той час творчий доробок Рутківського саме Іван Малкович по-новому «відкрив» дитячого письменника для незалежної України. У 2007 році у видавництві вийшла перша частина історичної тетралогії для дітей – «Джури козака Швайки», через 13 років після її першої публікації в журналі «Однокласник». Пан Володимир не планував писати продовження «Джур», але піддався наполегливим вмовляння Івана Малковича, син якого залишився в захваті від першої частини, назвавши її найкращою книжкою, яку видавав батько. Так, історія стала трилогією, а згодом швидко доросла до тетралогії.
 
 
- Володимир Рутківський – лауреат премії імені Лесі Українки за повість «Сторожова застава» та премії імені Миколи Трублаїні (премія за найкращі твори для дітей та юнацтва). У 2012 році письменник був відзначений Шевченківською премією за історичну трилогію для дітей «Джури» («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»). Рутківський став четвертим одеситом і першим дитячим письменником після Миколи Вінграновського та Євгена Гуцала, який отримав цю премію.
 
Цитата:
«Коли не пишеться, змушую себе читати, читати й читати. Аж доки зґвалтована читанням підсвідомість не видасть щось своє».
- Разом з дружиною Рутківський заснував літературно-мистецьку премію «Джури», якою відзначають твори для дітей та юнацтва, а також книжкові ілюстрації та літературно-критичні праці на історико-краєзнавчу тематику. Першим лауреатом премії 2013 року став ілюстратор трилогії «Джури» Максим Паленко. Розмір премії – 20 000 грн.
 
- У жовтні 2017 року на кіноекрани має вийти однойменна екранізація пригодницько-історичної повісті Володимира Рутківського «Сторожова застава». Стрічка перемогла у п'ятому конкурсному відборі Держкіно і отримала часткове спонсорування (45%). Сценарій до фільму написали Сашко Дерманський і Ярослав Войцешек. За сюжетом сучасний школяр Віктор через таємничий портал потрапляє в минуле, у 1097 рік, у часи сутичок між русичами і половцями. Там герой зустрічається з легендарними богатирями – Іллею Муромцем, Олешком Поповичем і Добринею Микитичем, – разом з якими йому доведеться стати на захист Сторожової застави. Фільм зняла українська студія «Кінороб», відома своєю роботою над воєнною стрічкою «Незламна». Бюджет «Сторожової застави» склав 40,3 млн гривень. Зйомки тривали рік, якому передували два насичені роки підготовки. Окрім знімального майданчика студії Film.ua зйомки проходили в таких мальовничих місцях, як Скелі Довбуша в Карпатах, затоплений гранітний кар’єр біля Коростишева, Тетерівський кіш.
 
 
- У 2016 році розпочалася робота над екранізацією першої частини історичної тетралогії Рутківського – «Джури козака Швайка». Сценарій до стрічки за участі самого автора написала Ірен Роздобудько. Від цього фільму також варто очікувати мальовничих українських краєвидів і шалених козацьких пригод.
 
Цитата:
«Яке то неймовірне щастя — бути просто людиною!»