Богдан Логвиненко: «Найбільше в людях зачаровує щирість»
У рамках ХХІІІ Форуму видавців у кав`ярні «Дзиґа» відбулась презентація нової книги Богдана Логвиненка «Перехожі. Південно-Східна Азія». Разом з модератором Андрієм Бондарем письменник говорив про подорожі та досвід мандрівника, репортажні травел-замальовки, дивні традиції інших народів, про В`єтнам і Лаос, про розмови з людьми та відкритість у спілкуванні.
Богдан Логвиненко – любитель мандрів, тож не дивно, що історії про його подорожі лягли в основу книги. «Цей проект почався з поїздки з Києва до Лісабона, хоч цієї розповіді у цій частині книги немає. У мене була така ідея – спробувати написати про кожного, хто зі мною заговорить, хто мені відкриється. І якщо таке ставалося, я пробував вивести цю розмову в якусь окрему історію», - розповідає письменник, зауваживши, що це перша книга з серії про перехожих - людей, які просто трапляються на шляху.
Також автор зізнався, що не завжди може налагодити розмову з незнайомцями, але йому до вподоби говорити з людьми. «Мені страшенно подобаються моменти зустрічей з людьми з інших країн, - каже письменник. - Зустрічі з тими, хто з перших посилів відкривається. Найбільше в людях зачаровує щирість, і мені хочеться такі зустрічі зафіксувати. Фотографи роблять знімки, але я не вмію фотографувати, тому записую це на папері».
«Для мене цінність твоїх перехожих у тому, що ти ламаєш стереотипи, - ділиться думками Андрій Бондар. - Ти інформуєш людей, які нічого не знають про ті країни. У багатьох, наприклад, В`єтнам асоціюється з бальзамом «Зірочка». А ти показуєш, як багато там є справді цікавого».
Найулюбленішою країною Богдана є Індонезія, він навіть вивчав мову, як жартує автор, «з водіями вантажівок». «Індонезійська мова була створена, щоб об`єднати державу. Бо там існує близько 400 мов. Наприклад, на острові Ява й досі люди розмовляють яванською. І є індонезійська мова, яка є дуже простою, треба просто запам`ятовувати слова. Тому вчіть індонезійську».
«З тих текстів, які ти друкував у Фейсбуці, в мене склалося таке враження, що ці люди дуже специфічно ставляться до прийшлих людей, до людей білих», - каже Андрій.
«Це дуже залежить від країни, - пояснює Богдан. - Сінгапур, наприклад, дуже з повагою ставиться до білих, бо вважають, що білі принесли їм цивілізацію. У В`єтнамі і Лаосі – не так. Зокрема в`єтнамці пам`ятають війну як інтервенцію білих. Тому там значно менше доброзичливості».
На питання, чому в суспільстві існує думка, що українці не такі відкриті, як європейці чи жителі інших країн, Богдан розповів, що передовсім українці не почувають себе захищеними, особливо у період військових дій. «Як на мене, нам потрібен час», - бачить таким рішення цієї проблеми автор.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно