0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
10 книг-антиутопій, в яких вам би не захотілося жити
Яна Онишкевич,Yakaboo.ua
 
Письменники можуть з легкістю створити харизматичних персонажів, небанальні сюжети, прекрасні ландшафти, більше того – цілі світи. От тільки часто автори беруться не за конструювання ідеального суспільства, а за опис його антоніму. Остання стратегія діє навіть краще – читачі бачать, як може виглядати найгірший варіант дійсності. Такі песимістичні тексти називаються антиутопіями. Yakaboo пропонує рейтинг найбільш цікавих книг цієї теми. Чого ж боялися відомі письменники?
 
 
 
Англійський письменник, критик та один з найбільш знакових прозаїків двадцятого століття ставить питання, яке хвилювало і хвилює багатьох, – чи можливо жити в ідеальному світі?
 
У його романі в кожної людини є своє місце та своя роль. Люди вирощені у пробірках, їхня доля (каста) визначається ще до народження, а кожному, хто сумнівається, одразу ж пропонують сому (такий собі наркотик щастя). У такому суспільстві не передбачається ніяких збоїв, але, звісно, не обходиться без «підводних каменів» та тих, хто не погоджується жити за планом.
 
Джордж Орвелл «1984»
 
Ймовірно, найкращий опис суті тоталітаризму. Роман, який забороняли в СРСР, який «The Times» у 2009-ому назвав найважливішим за останні 60 років, постійний фаворит численних рейтингів та книга, яку зараз знову масово купують у США… Цитата «Старший брат пильнує за тобою!» також стала однією з найбільш вживаних. Світ роману «1984» контролюється трьома тоталітарними державами, головний герой – Вінстон Сміт – мучиться від сумнівів та може бути щирим тільки на сторінках свого щоденника.
 
Ще одна антиутопія Орвелла, яку варто прочитати, – «Колгосп тварин». У ній автор показує, як від революції та ідеї рівності легко перейти до тоталітаризму та диктаторських режимів.
 
Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом»
 
Американський фантаст описує суспільство, де читання книг вважається злочином. Пожежники не гасять вогонь, а спалюють книги. Головний герой «451° за Фаренгейтом» Гай Монтеґ не бачить у цьому нічого дивного, аж поки не зустрічає 17-річну дівчину Кларіссу, яка повністю змінює його світосприйняття.
 
Євген Замятін «Ми»
 
Книга, яка вплинула на Джорджа Орвелла. Одна з найвідоміших антиутопій, що була написана ще у 1920 році та слугувала застереженням для сучасників, до якого, як нам відомо, в СРСР не прислухалися.
 
Дія роману російського письменника відбувається у двадцять шостому столітті. Імена людей замінені літерами та числами, Єдина Держава контролює абсолютно все. Головний герой книги – Д-503 – працює над будівництвом космічного корабля, що має підкорити сусідні планети. Д-503 влаштовує існуючий лад, втім його зв’язки вирішують використати незгодні з політикою Єдиної Держави люди.
 
Тетяна Толстая «Кись»
 
Сучасна російська письменниця описує у романі постапокаліптичне майбутнє своєї країни. Після ядерного вибуху все змінилося – мутували не тільки рослини і тварини, а й люди. Більшість не пам’ятає того, що було перед вибухом. Кись – невідоме створіння, якого ніхто не бачив, але яке всіх лякає.
«Кись» часто характеризують як суто російську антиутопію, втім проблеми, які висвітлює у своєму творі Толстая, можна розглядати і у ширшому контексті.
 
 
Британський письменник японського походження, лауреат Букерівської премії написав пронизливий та сильний роман-притчу.
 
Уявіть, що у майбутньому спеціально для донорства органів вирощують людей-клонів. Що вони відчувають, як складається їхнє життя? Такі непрості питання з’ясовує головна героїня Кеті, дитинство і юність якої пройшли в інтернаті Гейлшем.
 
Курт Воннеґут «Механічне піаніно»
 
Харизматичний американський письменник-фантаст написав не одну оригінальну антиутопію – це і «Колиска для кішки»,і «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей», і «Галапагос». Втім, почати ми радимо з першого роману Вонеґута – «Механічне піаніно».
 
Книга 1952 року дуже чітко демонструє побоювання сьогодення, адже вона розповідає про автоматизований світ, де більшість людей виявляються непотрібними. Механічне піаніно – це піаніно, яке саме виконує музику. Чи люди знайдуть собі місце у світі, яким заволоділи машини?
 
Девід Мітчелл «Хмарний атлас»
 
Масштабний та незвичайний роман британського письменника складається з шести різних історій, що переплітаються між собою. Історії далекого постапокаліптичного майбутнього можна вважати типовим прикладом антиутопії.
 
В одній з частин книги Мітчелла йдеться про тоталітарне суспільство Ні-Со-Копрос. Його жителі поділяються на «чистокровних» людей та генетично модифікованих клонів-рабів.
 
До речі, сам письменник позитивно відгукнувся про екранізацію «Хмарного атласу», тож радимо оцінити і її.
 
Карін Боє «Каллокаїн»
 
Роман шведської письменниці, що був виданий у 1940 році. «Каллокаїн» розповідає про тоталітарне суспільство майбутнього. Абсолютний контроль над людьми, робота на благо держави з 7 років… Карін Боє змальовує доволі гнітючу картину. Головний герой книги – хімік Лео Каль – створює сироватку правди і навіть не здогадується, як вони змінить все навколо.
 
До речі, про написання «Каллокаїну» Карін Боє задумалася після відвідин СРСР та Німеччини.
 
Тарас Антипович «Помирана»
 
Сучасна українська література також дивує книгами цього песимістичного жанру. Наприклад, рекомендуємо звернути увагу на роман «Помирана» Тараса Антиповича. «Це роман-метафора, який зображає певну закриту спільноту, яка живе власними міфами.» – описує свій твір автор.
 
Ще один приклад сучасного українського антиутопічного роману – «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника. У цій книзі йдеться про державу, у якій існує поділ на людей та людиноподібних тварин. Події відбуваються у четвертому тисячолітті.
 
Матеріал підготовлений в рамках спецпроекту з виданням lb.ua